Загальна характеристика обов"язків як складової правового статусу особи. Головні конституційні обов"язки громадян України: рівність обов"язків, додержання Конституції та законів України, захист Вітчизни та інші. Правові наслідки невиконання обов"язків.
Аннотация к работе
Вкрай важливою підвалиною можливості їх реалізації є формування громадянського суспільства і побудова правової держави, яка забезпечує використання прав і свобод людини в законодавчо встановлених, достатньо гнучких межах, що обумовлені як природою самого права, так і суспільними обставинами. Мова йде про підкріплення особистих прав, свобод, обовязками людини і громадянина, що є соціальними за своєю суттю. Тому в “Загальних засадах” Конституції введені в дію вкрай важливі положення; головним обовязком держави є утвердження й забезпечення прав і свобод людини та встановлення такого правового порядку, за яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.Правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обовязків, відповідальності, відповідно до яких індивід як субєкт права (тобто як такий, що має правосубєктність) координує своє поведінку в суспільстві. Терміни «особа», «людина», «громадянин» вживаються конституцією і законодавством. У політичному плані відповідно до конституції особа виступає як громадянин, особа без громадянства, іноземний громадянин, біженець або змушений переселенець. Правовий статус особи без громадянства, іноземного громадянина - самостійні категорії, однак, зважаючи на те що вони формуються на основі правового становища громадянина певної держави, доцільно говорити про правове становище особи в цілому. Існують різні підходи до питання про співвідношення правосубєктності і правового статусу: одні вчені вважають правосубєктність передумовою правового статусу, другі схильні включати її в правовий статус як структурний елемент, треті називають правосубєктність більш обємною категорією, яка вбирає в себе правовий статус.Обовязок це забезпечена законом міра належної поведінки, якій слідує зобовязана особа відповідно до правомірних вимог. Включення поняття інтересу правомочного у визначення обовязку могло б служити підставою для субєктивної оцінки зобовязаних інтересів правомочного, що не сприяє визначенню звязку прав і обовязків. Навряд чи доцільно включати у визначення обовязку і вказівку на те, що правомочна особа може вимагати виконання обовязків, спираючись на апарат державного примусу. На відміну від права тобто заходів можливої поведінки, обовязок є належною поведінкою, яка перетворюється на дійсне залежно від волі правомочного субєкту здійснити своє право. Проте в багатьох правовідносинах, особливо в тому широкому і важливому колі правовідносин, який опосередковує управління економікою і іншими галузями життя суспільства, складне переплетення взаємних прав і обовязків спонукає правомочного до реалізації свого права.Це підтверджує і закріплення прав, свобод і обовязків людини і громадянина в єдиному розділі Конституції України. Закріплені в Конституції обовязки визначаються як конституційні обовязки людини і громадянина України. Як і права людини, конституційні обовязки людини стосуються найважливіших сфер життєдіяльності особи, суспільства і держави.Обовязок додержувати Конституції і законів України є одним із найважливіших обовязків людини і громадянина, передбачений ст. Цей конституційний обовязок передбачає додержання насамперед Конституції України як акта прямої дії, тобто дотримання конституційної законності. Крім загального обовязку дотримуватись Конституції України і законів, у Конституції України низкою інших статей передбачається обовязок заборонного характеру у вигляді заборони для громадян здійснювати ті чи інші дії.Ним передбачається, що кожний громадянин України, незалежно від національності, расової приналежності, віросповідання, ідеологічних переконань, трудової чи іншої діяльності зобовязаній захищати Україну від посягань, підтримувати громадський порядок та інше. Загальний військовий обовязок встановлюється для підготовки населення до захисту України, а також з метою комплектування Збройних Сил України, Служби безпеки, Прикордонної служби, Цивільної оборони, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військовій формувань. Принципи побудови Збройних Сил України, їх чисельність та склад, порядок комплектування, дислокації та мобілізації визначаються Законом “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 р. та іншими актами законодавства України. Справу державної безпеки Закон “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. покладає на Службу безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення. Цей закон уточнює: “На Службу безпеки покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб” (ст.Обовязок охорони культурної спадщини, відшкодовувати завдані збити передбачений ст. Вимоги щодо охорони памяток історії та культури, які належать громадянам
План
ЗМІСТ
ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБОВЯЗКІВ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ 3
1.1 Загальні засади правового статусу особи 3
1.2 Звязок прав і обовязків 8
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНИХ ОБОВЯЗКІВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ 12
2.1 Рівність обовязків 12
2.2 Додержання Конституції та законів України 13
2.3 Захист Вітчизни 13
2.4 Охорона культурної спадщини 17
2.5 Обовязок по охороні довкілля 17
2.6 Повага до честі та гідності інших людей 18
2.7 Обовязок набуття повної загальної середньої освіти та піклування про дітей 18
2.8 Сплата податків 22
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ ОБОВЯЗКІВ 25