Загальна характеристика сучасного законодавства України в сфері захисту прав споживача. Аналіз вимог щодо відповідного зменшення купівельної ціни товару. Знайомство з історією виникнення руху щодо захисту прав споживачів, та розвиток його в Україні.
Аннотация к работе
Реалії ж виявилися іншими: завдяки новому Закону, споживач в Україні став менш захищеним перед субєктами недобросовісного бізнесу, обмеженим у своїх правах на якісну та безпечну продукцію. Саме він до 15 грудня 1999 р. виконував функції спеціалізованого органу із захисту прав споживачів, призначенням якого були розробка і втілення в життя державної політики із захисту прав споживачів. Суттю споживчої політики нашої держави, яку здійснюють Держспоживстандарт України і його територіальні органи, є забезпечення високого правового рівня захисту прав споживачів саме з боку держави, забезпечення реалізації їхніх прав на безпеку, поінформованість, вибір, відшкодування збитків, здійснення контролю за якістю та безпекою товарів, продукції (робіт, послуг), сприяння діяльності громадських організацій споживачів. Отже, в останні роки в Україні простежується тенденція посилення захисту прав споживачів, забезпечення ефективного контролю за якістю і безпекою продукції та усіх видів робіт і послуг, вдосконалення чинного законодавства про захист прав споживачів. Так у статті 42 Конституції України зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів [1], також, у статті 50 Конституції України зазначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.Проголошення Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоровя довкілля та на інформацію про якість харчових продуктів і предметів побуту (товарів) зобовязує державу, органи місцевого самоврядування створити організаційно-правові, соціально-економічні та примусово-владні гарантії забезпечення цього права. Основу національного законодавства щодо захисту прав споживачів складають положення Розділу II Конституції України, основний акт законодавтсва в даній сфері - Закон України „Про захист прав споживачів». Так тенденції розширення має напрямок захисту прав споживачів в фінансовій сфері (банківських послуг, небанківських фінансових послуг), напрямок, пов,язаний з розповсюдженням продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми, напрямок щодо надання послуг за допомогою електронних засобів комунікації. Якщо порівняти редакцію Закону України „Про захист прав споживачів» від 1991 року з чинною на теперішній час, то можна спостерігати істотні зміни в ньому.
Вывод
Проголошення Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоровя довкілля та на інформацію про якість харчових продуктів і предметів побуту (товарів) зобовязує державу, органи місцевого самоврядування створити організаційно-правові, соціально-економічні та примусово-владні гарантії забезпечення цього права. Водночас усі громадяни і юридичні особи зобовязані дотримуватися встановлених правил, що забезпечують дотримання означеного права. Таким чином держава встановила певні гарантії, і усі закони та інші нормативно-правові акти мають відповідати наведеній конституційній нормі.
Основу національного законодавства щодо захисту прав споживачів складають положення Розділу II Конституції України, основний акт законодавтсва в даній сфері - Закон України „ Про захист прав споживачів».
Головним каталізатором розвитку захисту прав споживачів є виникнення нових суспільних відносин у цій сфері (нових аспектів регулювання), потребуючих регламентації. Так тенденції розширення має напрямок захисту прав споживачів в фінансовій сфері (банківських послуг, небанківських фінансових послуг), напрямок, пов,язаний з розповсюдженням продуктів харчування, які містять генетично модифіковані організми, напрямок щодо надання послуг за допомогою електронних засобів комунікації.
Якщо порівняти редакцію Закону України „Про захист прав споживачів» від 1991 року з чинною на теперішній час, то можна спостерігати істотні зміни в ньому. Це, по-перше, що стосується самого визначення поняття „споживача» (зміна поняття його як громадянина на фізичну особу). Нововведенням в Закону також є питання врегулювання споживчого кредитування, укладення договору поза торговельним чи офісним приміщенням, укладення договору на відстані.
В нашій державі проводяться різноманітні програми, конференції, заходи, спрямовані на розширення суспільної правосвідомості в сфері захисту прав споживачів, на поставлення важливих (глобальних) питань перед нашим суспільством та державою, на вдосконалення законодавства в даній сфері та більш чіткого врегулювання важливих питань.
Про права споживачів та їх захист написано немало. Та незважаючи на це, не зменшується кількість людей, які звертаються до юристів із запитаннями «що робити якщо придбана ними річ виявилась неякісною, а продавець відмовляється її замінити чи повернути виплачені за неї гроші?» Всі знають, що законодавством України передбачено як гарантії якості товарів і послуг, які надаються громадянам, так і можливість їх захистити. Та чи багато людей знає куди звертатись і що робити, якщо вони потраплять у таку ситуацію?
Отже, відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на: 1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоровя людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
7) обєднання в громадські організації споживачів (обєднання споживачів).
Як можна побачити, обсяг прав громадян передбачено досить великий, але що ж є насправді? Насправді є те, що люди досі купують товари, які не відповідають вимогам якості, а коли вони намагаються їх обміняти або здати назад продавцеві, їм незаконно відмовляють.
Така поведінка продавців зумовлена багатьма факторами: і їхньою безвідповідальністю, і сподіванням на безкарність. Але ж неможна робити покупки, сподіваючись лише на чесноти продавців. Потрібно стимулювати їхню законослухняну поведінку своєю наполегливістю та активними діями, тому що лише такими методами у наших продавців можна «виховати звичку» продавати якісний товар.
Держава захищає права споживачів (стаття 42 Конституції України), що є однією із фундаментальних ознак сучасного демократичного суспільства і є складовою частиною захисту прав людини. Одним із способів захисту є притягнення осіб, що порушують, законодавчо закріплені норми, є юридична відповідальність цих осіб. Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин.
Надійна законодавча база, чітко функціонуючий механізм державної реалізації захисту прав споживачів є тими гарантіями, які закріплюють та захищають права споживача на якісні та безпечні продукти, товари, роботи та послуги. Законодавча база в галузі захисту прав споживачів на цей час вже досить розроблена, але на жаль вона майже не узгоджена зі світовими стандартами якості, тому український споживач не є захищеним від натиску імпортного «неліквіду». Тому на цей час головною гарантією захисту прав споживачів є судовий захист.
Список литературы
1.Конституція України від 28.06.1996р.// ВВРУ.1996. - №54
2.Цивільний кодекс України від 12.05.2004 р.//ВВР,2003,№40-44,ст.356
3.Закон України «Про захист прав споживачів»: від 12.05.1991 № 1023-XII остання редакція від 22.09.2011;
4.Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР, остання редакція від 15.10.2010
5.Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затвердженні Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. N 103
6.Наказ від 11.06.2008 N 206/699 „Про затвердження Правил продажу товарів поштою»
7.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. № „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»;
8.Концепція державної цільової програми про захист прав споживачів на 2008 - 2011 роки, схвалено Розпорядженням КМУ від 9 квітня 2008 р. N 649-р;
9.Воронков А. М., Сімячко В. І. Захист прав споживачів. Наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, Листопад 2010 р. - 10 с.
10.Законодательство Украины о защите прав потребителей. Право и практика, 2011 рік;
11.Кошман К. Прийняття та впровадження міжнародних стандартів в Україні \\Підприємництво, господарство і право. - К. 2007 р., №1 - с.103-105;
12.Ластовина В.Я. О защите прав потребителей. Практическое пособие о применении действующего законодательства Украины.
13.Маланчук Т.В. «Контроль за якістю і безпечністю продукції як фундаментальна функція держави щодо гарантування захисту прав споживачів»;
14.Основи конституційного права. За ред. В.В.Копейчикова.
15.Парций Я. О защите прав потребителей // Хоз-во и право. - 2002. - № 8. - С. 24-37; 2003. - № 2. - С. 3-18.
16.Селезнев В.В. Как защищать свои права потребителя? - Х.: Одиссей, 2005. - 416 с.
17.Циганков А. Защита прав потребителей в Украине // Предпринимательство, хоз-во и право. - 2000. - № 4. - С. 34-39.