Дослідження поняття та загальних ознак права людини на особисту безпеку. Форми реалізації та правові аспекти механізму забезпечення права людини на особисту безпеку. Система загально-соціальних гарантій конституційного права особистої безпеки людини.
Аннотация к работе
У її преамбулі зазначено, що Генеральна Асамблея проголошує цю Декларацію як завдання, до виконання якого мають прагнути всі народи і держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства прагнули сприяти повазі цих прав і свобод та їх забезпеченню. Україна, з часу проголошення незалежності, зокрема в рамках європейської системи захисту прав людини, взяла на себе відповідні міжнародні зобовязання та поставила за мету побудувати справді суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, для якої, як це зазначається у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю. Актуальність обраної теми обумовлюється також тим, що сучасний стан забезпечення особистої безпеки в Україні викликає неоднозначну оцінку з огляду на аналіз публікацій про випадки порушення прав людини, катування, насильство, приниження честі та гідності, а також про кількість справ проти України, за якими рішення ухвалені або ще перебувають у стадії розгляду в Європейському суді з прав людини, що стосуються діяльності правоохоронних органів держави. Особа, як первинна ланка суспільства, найвища цінність держави, є тією основою, яка маючи від держави гарантований захист власного права на особисту безпеку, забезпечує в поєднанні з іншими співмешканцями соціуму інші рівні безпеки. З цією метою використовуються зокрема філософські методи: діалектичний метод пізнання використовувався протягом усього дисертаційного дослідження і дозволив проаналізувати тенденції розвитку конституційного права людини на особисту безпеку; за допомогою історичного методу зясовано загальні та окремі закономірності виникнення, становлення та еволюції права на особисту безпеку у вітчизняній та зарубіжній політико-правовій думці; формально-логічний метод використовувався для формулювання загальних понять, що забезпечують розкриття змісту цього конституційного права та механізм його реалізації. право людина особистий безпека гарантія конституційнийІсторично склалося, що право оборони від небезпеки, яка загрожує людині, було віднесено до природних, природжених прав, які надано людині самою природою, суть яких полягає в тому, що разом з писаним правом, яке складалося з сукупності законів, над ним або поза ним існує таке неписане право, яке “вдихнула” у людину мати-природа, яке виходить з самої сутності людини, з розуму, який відокремлює її від усього іншого світу. Проблема безпеки завжди була і залишається актуальною для людини і суспільства в цілому, оскільки людина постійно дбає про збереження своїх прав і свобод від тих чи інших посягань, небезпечних явищ, прагне до безпеки, і це благо є повсякденною природною необхідністю, умовою для життєдіяльності людини. В свою чергу конституційно-правовий механізм забезпечення права людини на особисту безпеку слід розуміти як систему взаємозвязаних і взаємодіючих чинників, засобів та передумов, за допомогою яких в процесі додержання законності, створюються належні юридичні і фактичні можливості для повноцінної реалізації кожною особою права на особисту безпеку, усуваються негативні фактори, які чинять загрозу або можуть завдати шкоди його втіленню (реалізації) у повсякденне життя. На основі визначення загального механізму забезпечення права людини на безпеку в цілому, слід включити до складових елементів механізму забезпечення права людини , зокрема, на особисту безпеку також систему правових засобів забезпечення зазначеного права, встановлених державою й міжнародними угодами, суспільні норми, правосвідомість, громадську думку, гласність, а також інші засоби забезпечення права людини на особисту безпеку. Вони спрямовані на втілення закріплених в законі прав і свобод у реальність, які відображають забезпечення реалізації права кожного на особисту безпеку, забезпечення охорони права на особисту безпеку та забезпечення захисту права на особисту безпеку.Історичний аналіз правового регулювання особистої безпеки свідчить, що право оборони від небезпеки, яка загрожує людині, було віднесено до природних, природжених прав, які надано людині самою природою. Ми поділяємо точку зору щодо визначення права людини на безпеку взагалі і вважаємо, що під правом людини на особисту безпеку слід розуміти передбачену конституційно-правовими нормами сукупність юридичних можливостей, повязаних з реалізацією її волі і захистом особисто себе та своїх близьких, життєво важливих (життя і здоровя людини), законних і приватних інтересів людини, честі та гідності, цінностей від протиправних посягань, загроз шкідливих впливів небезпек і загроз будь-якого роду з боку інших. Формами забезпечення права на безпеку є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення права на безпеку, спрямовані на перетворення закріплених в законі прав і свобод в дійсність, які відображають забезпечення реалізації права на безпеку, забезпечення охорони права на безпеку та забезпечення захисту права на безпеку. Забезпечення реалізації пра