Конституційний процес в Україні. Підготовка і прийняття нової Конституції України. Історичне значення прийняття нової Конституції України для розвитку нашого суспільства. Запровадження державних атрибутів. Створення Збройних сил, Служби безпеки України.
Аннотация к работе
Прийняття Конституції завершило складну, титанічну працю депутатського корпусу тринадцятого скликання, вчених, апарату Верховної Ради, зокрема її Інституту законодавства, та інших державних структур.Верховна Рада прийняла постанову "Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР", за якою цій комісії було доручено створити робочі групи по підготовці окремих розділів проекту Конституції, залучивши до них провідних вчених і фахівців з відповідних галузей знань. Так, передбачалося проголошення прав громадян, які раніше не закріплювались у нашій Конституції: право на недоторканність життя, право на свободу думок і переконань, право на одержання та поширення інформації, право на компенсацію матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями держави, державних органів і посадових осіб, право на матеріальну компенсацію в разі незаконного затримання, арешту, засудження, поміщення у психіатричний заклад, право громадян на свободу пересування та вибір місця проживання, право залишати країну та повертатися до неї тощо. Наступне засідання Конституційної комісії відбулось у лютому 1991 р., на якому обговорювався проект Концепції нової Конституції з урахуванням зауважень і пропозицій, що були висловлені в порядку попереднього ознайомлення депутатами, вченими-юристами та іншими фахівцями. Зокрема, активно дебатувалися питання про назву нашої держави (Україна, Республіка Україна, Українська радянська республіка), про форму державного правління (президентська або парламентська), про структуру Верховної Ради (одно - чи двопалатна), про місце і призначення прокуратури, Рад народних депутатів у системі органів державної влади, про необхідність відмови від імперативних депутатських мандатів і переходу до вільних та інші. Щодо загальнометодологічних принципів, то їх було сформульовано шість, зміст яких зводився до наступного: нова Конституція повинна ґрунтуватися на Декларації про державний суверенітет України, закріпити, розвинути і конкретизувати її положення; Конституція має визначати пріоритети загальнолюдських цінностей, закріпити принципи соціальної справедливості, утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, чітко показати прихильність України загальновизнаним нормам міжнародного права; норми нової Конституції повинні бути нормами прямої дії; нова Конституція має бути стабільною; для забезпечення стабільності і ефективності Конституції має бути запроваджений інститут конституційних законів, посилання на які міститимуться в тексті самої Конституції.Чому саме у суспільстві й державі такого великого значення набуває конституція, чому саме її прийняття обумовлені становлення держави, її належність до сімї цивілізованих демократичних країн, активізація міжнародних відносин? Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні - результатом зміни суспільного устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави. Ці, так би мовити, історичні передумови прийняття конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значення як основного закону. Так, Конституція України закріплює основи її суспільного і державного устрою, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя. Відповідно до сутності конституції будь-якої держави у процесі її аналізу завжди виникає ряд питань, зокрема: чи є та або інша конституція конституцією саме держави, а не суспільства; яким є спрямування конституції - це політичний чи правовий акт; закріплює конституція лише норми існуючі, чи містить і програмні положення?Особливе місце у державні атрибутиці посідають гімн, герб і прапор. Український народ давно визначився зі своїми національними символами, обравши за гімн пісню на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького "Ще не вмерла Україна”, герб - тризуб князя Володимира та прапор - синьо-жовте знамено кольору неба і стиглого пшеничного поля. Але офіційне визнання національної символіки як державної проходило у складній політичній боротьбі. Лише 4 вересня 1991 р. після тривалої дискусії і голосування його урочисто підняли над будівлею Верховної Ради.28 січня 1992 р. постановою Верховної Ради він був затверджений Державним прапором. Остаточно Гімн України в новому обсязі (з музикою і словами) було прийнято Верховною Радою 6 березня 2003 р.334 депутати проголосували за.До її складу увійшли Голова Верховної Ради, премєр-міністр, голова Комісії Верховної Ради України з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій, міністр закордонних справ, голова служби національної безпеки, командувач прикордонних військ, командувач республіканської гвардії, начальник штабу цивільної оборони. Законодавче регулювання в сфері о
План
Зміст
Вступ
1. Підготовка і прийняття нової Конституції України
2. Історичне значення прийняття нової Конституції України для розвитку нашого суспільства