Джерела конституційного права України як зовнішні форми правових норм, що регулюють конституційно-правові відносини. Основні риси, формально-юридичні властивості, форми, правове регулювання суспільних відносин, сутність верховенства Конституції України.
Аннотация к работе
На сьогодні існує чимало досліджень вітчизняних вчених, які тим чи іншим чином торкаються проблеми сутності конституції, проте методологічні і теоретичні проблеми Конституції України як основного джерела конституційного права досліджені не повною мірою. Окремі аспекти, запропоновані для дослідження автором, висвітлені в роботах вітчизняних та зарубіжних конституціоналістів, в яких розглядається поняття, сутність, види, юридичні властивості, функції, форма, особливості мови і стилю, проблеми дотримання й охорони Конституції України. Мета полягає у здійсненні комплексного всебічного дослідження Конституції України як основного джерела конституційного права України, розвязанні теоретичних проблем, що повязані з правовою природою, поняттям, властивостями Конституції України як джерела конституційного права України. проаналізувати існуючі в літературі підходи до визначення поняття конституції та запропонувати власне визначення поняття "Конституція України" як основного джерела конституційного права України; визначити й охарактеризувати формально-юридичні властивості Конституції України як основного джерела конституційного права України;З метою визначення специфіки Конституції України автор акцентує увагу не стільки на характеристиці окремих джерел права, скільки на їх звязках з Конституцією, оскільки, саме дослідивши характер і сутність цих звязків, можна побачити специфічні властивості Конституції, які роблять її основним джерелом конституційного права України. Система джерел конституційного права України включає Конституцію, закони, підзаконні нормативно-правові акти, договори, декларації, державно-правові звичаї, а також існують передумови доповнення її рішеннями Конституційного Суду України. "Конституція України як правовий фундамент системи джерел конституційного права України" аналізується еволюція розуміння категорії "конституція". Проаналізувавши існуючі в літературі підходи щодо визначення категорії "конституція", у роботі запропоновано таку дефініцію поняття "Конституція України як основне джерело конституційного права України" - це єдиний нормативно-правовий акт, який є Основним Законом України, має найвищу юридичну силу, є юридичною базою законодавства України, приймається і змінюється в особливому порядку, має специфічний зміст і структуру і прямо діє на всій території України. Найвища юридична сила Конституції України проявляється двояким чином: по-перше, усі нормативно-правові акти приймаються органами, передбаченими Конституцією і у встановленому нею порядку; по-друге, її норми мають пріоритет над нормами законів і підзаконних нормативно-правових актів, тобто жоден нормативно-правовий акт держави не може вступати в суперечність з положеннями Конституції.