Розкриття мовної свідомості творців Конституції. Стислий лінгвістичний аналіз пам"ятки у контексті всіх мовних рівнів та виявлення термінів-концептів. Мовомислення, правосвідомість та національні ідеали наших предків часів українського Відродження.
Аннотация к работе
Добу українського Відродження (або період зародження конституційно-правових доктрин в Україні) завершує юридична памятка, що відома в українській історіографії як Конституція Пилипа Орлика, або Бендерська Конституція 1710 року, що в українськомовному оригіналі має розгорнуту назву "Договоры и постановленя правъ и вольностей войсковыхъ межи ясне вельможнымъ его милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ войска запорожскаго гетманомъ, и межи енеральными особами, полковниками, и тымъ же войскомъ запорожскимъ с полною зъ обоихъ сторонъ обрадою", або латинською мовою "Pacta et constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis…". Серед найвідоміших "Конституція Атен" Аристотеля, де мислитель уживав термін "конституція" як синонім до устрою держави, "Конституція Цицерона", "Конституція Солона", "Конституція Лікурга", група актів візантійського імператора Юстиніяна (IV ст.) тощо. Отож до перших конституцій держав, у сучасному розумінні цього терміну, належать: низка англійських актів конституційно-правового характеру у другій половині XVII ст., зокрема білль про права 1689 року, що обмежив права короля, гарантував ряд прав і свобод громадянам, суттєво зміцнив статус парламенту, фактично заклавши тривкі основи конституційної монархії в Англії; Конституція Пилипа Орлика 1710 року (первісна назва "Договоры и постановленя…", або "Pacta et constitutions…"), Конституція США 1787 року та Конституція Франції 1791 року (з тотожними первісними назвами та Конституція Польщі 1791 року (первісна назва "Ustawy Rzadowej"). Із лінгвістичного боку можемо констатувати, що надані згодом назви конституцій визначним юридичним памяткам України та Польщі свідчать, по-перше, про різні значення терміна конституція в діяхронії та синхронії: у Польщі на ту пору ця лексема мала два значення: 1. просто парламентський закон; 2. устрій держави; в українській мові: 1. правовий акт, який регулює право на певній території; 2. постанова уряду; ухвала; рішення, що сповна відповідає назві "Договоры и постановленя…". По-третє, історична назва української памятки "Договоры и постановленя…" і її латинський відповідник "Pacta et constitutions" (лат. paktum - договір, лат. constitutio - будь-який державний акт) навзаєм перекладні та адекватні лексико-семантичні структури, а відтак сучасне називання "Договоров и постановлений…1710 р." конституцією, з одного боку, не вступає у суперечність з історичними термінами договор і постановленє, бо їхнім чужомовним латинським і, зокрема, польським та українським абсолютним синонімом є лексема конституція, а з іншого, часові лексико-семантичні трансформації не мають впливати на визначення історичної вагомості та першорядності самої памятки.