Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко) - Автореферат

Проте з найдавніших часів здебільшого фігурував і остаточно утвердився один - “космос”. Досвід їх створення і спосіб відображення в них основних космологічних понять не зазнали ще належного узагальнення і, що найважливіше, вивчення. Насамперед, йдеться про явно недостатню увагу щодо сакрального аспекту поняття “космос” у науковому середовищі країн недавнього “соціалістичного табору”. Мета роботи - проаналізувати причини і характер змін іконографії космосу в європейському образотворчому мистецтві до XVIII ст. -встановити звязок між науковими ідеями безкінечності космосу і стилістичними змінами в мистецтві в період класицизму.У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його мета і головні завдання, хронологічні і територіальні межі, наукова новизна і практичне значення.Проблеми уявлень про космос торкається низка класичних праць, автори яких ставили за головну мету узагальнення і всебічне осмислення великого доробку європейської науки і філософії. Крім того, в окрему групу виділено праці, в яких еволюція уявлень про космос розглядається з точки зору однієї з обраних космологічних категорій. Концентруючи увагу на історії філософської думки, її автор протиставляє модель світу, створену Арістотелем і “заповнену матеріальними тілами”, теорії Ньютона про порожній і безконечний простір. В іншій праці, “From the Closed World to the Infinite Univers” (Alexsander Koyrй, 1957), найважливішою в історії уявлень про космос, виділено зміну старого твердження про світ, який має межі, концепцією про безконечний всесвіт. Слід відзначити, що у згаданих вище працях не приділено першочергової уваги мистецтву.Найстарішими спробами впорядкування уяви про космос можна вважати стародавні міфи про створення світу. Термін “космос” у греків у первісному вигляді означав порядок, лад. В античному світі розповсюдилася концепція, яка тлумачить космос у вигляді двох сфер, де внутрішня - призначена людині, а зовнішня - зіркам (мікрокосмос і макрокосмос). Такі символи, як менора чи дерево життя, зустрічаємо у пізнішій єврейській іконографії космосу, яка повністю звільнилася від впливу грецько-римської традиції. В Новому Заповіті космос не виступає як втілення порядку і ладу.Її захоплююча духовна єдність і гармонія виникає з однорідного незмінного образу світу. Вона вірила, що такі основні джерела її інформації про світ, як Святе Письмо і великі авторитети стародавніх часів, гарантують правдивість образу світу. Переконання про правдивість образу світу стало весохоплюючимвсеохоплюючим, коли під впливом досягнень грецької науки розвинулася схоластика. Цілісність середньовічного образу світу була наслідком трактування цієї проблеми як частини теології. Всесвіт був зрозумілий як витвір мистецтва, а Бог, як Бог-митець.З цього часу картина світу формується немов би двома окремими руслами: науковим, яке спирається на розвиток новітнього природознавства, і гуманітарним, яке головним чином проявляється у творах мистецтва. Якщо мистецтво середньовіччя підпорядковане іконографії, яка служила не виразу індивідуальності митця, а проголошенню загальноприйнятого образу світу, то у ренесансі маємо нагоду спостерігати зородження і наступний розвиток культу індивідуальності, який знайде свій апогей в добі романтизму. Наука звільняється від верховенства релігії і надалі ілюструє “книгу натури”, а мистецтво продовжує ілюструвати Біблію. Проходить своєрідний дихотомічний поділ, де з одного боку, знаходиться раціонально-прагматична модель науки, а з іншого - міфічно - релігійний світогляд, який знаходить вираз у мистецтві античністю. Серед завдань, які ставили перед мистецтвом і митцями ренесансні трактати, виділимо зображення натури як комплексу динамічних силчинників.У XVIII ст. помітно зменшується кількість зображень космосу в мистецьких творах. Разом з тим, зявляються нові візії, які представляють космос однорідним, безконечним і позбавленим реального звязку з Богом. Серед найважливіших іконографічних принципів зображення космосу, які формуються з найдавніших часів і побутують у християнському європейському мистецтві, можемо виділити: поділ всесвіту на дві сфери (mundus sensibilis і mundus itelligibilis) і тривале існування дихотомічного образу світу; окреслення гармонії як однієї з найважливіших рис космосу, повязаної з поняттям краси, невпинного руху та існування в часі, її вияв у тлумаченні в добу середньовіччя космосу на основі естетичної концепції досконалого механізму-годинника, яка послаблюється лише у XVII ст.

Основний зміст дисертації

Незважаючи на істотну різницю між античною і християнською культурами, християнство приймає найхарактерніші риси створеної раніше моделі космосу. Принципові зміни наступають лише на переломі XVII - XVIII ст., після запровадження теорії Ньютона. У XVIII ст. помітно зменшується кількість зображень космосу в мистецьких творах. Разом з тим, зявляються нові візії, які представляють космос однорідним, безконечним і позбавленим реального звязку з Богом.

Серед найважливіших іконографічних принципів зображення космосу, які формуються з найдавніших часів і побутують у християнському європейському мистецтві, можемо виділити: поділ всесвіту на дві сфери (mundus sensibilis і mundus itelligibilis) і тривале існування дихотомічного образу світу;

відображення космосу як залежного від Бога, створеного і утримуваного ним в досконалому порядку, а також як такого, що невпинно прямує до Апокаліпсису, а значить до процесу відновлення космосу і безпосереднього наближення до Бога;

дотримання в зображеннях космосу принципу ієрархії та виразний пріоритет часового аспекту над просторовим;

трактування людини до ХУІІІ ст. як мікрокосмосу, який відповідає основним засадам побудови макрокосмосу і підлягає впливу небесних тіл;

окреслення гармонії як однієї з найважливіших рис космосу, повязаної з поняттям краси, невпинного руху та існування в часі, її вияв у тлумаченні в добу середньовіччя космосу на основі естетичної концепції досконалого механізму-годинника, яка послаблюється лише у XVII ст.

До найважливіших формально-композиційних рис мистецьких творів, присвячених зображенню космосу, належать наступні: більшість творів будується відповідно ієрархічному тлумаченню космосу, вираженому у аристотелівському вертикальному “порядку досконалості”, виняток становлять уявлення періоду раннього християнства і раннього середньовічччя, де “привілегійованим” місцем може бути центральна частина композиції;

до ХУІІІ ст. зображення космосу відповідають основним засадам його трактування як матеріально наповненого “plenum”, що справляє ефект значного візуального розмаїття;

гармонійність побудови космосу передається через застосування досконалих геометричних форм, нерідко доповнених іконографічними зображеннями алегорій;

до ХУІІІ ст. композиційне вирішення більшості мистецьких творів підтверджує концепцію цілісного тлумачення космосу, поява творів, які показують окремі його фрагменти, повязана, з одного боку, з розповсюдженням в мистецтві пізнього середньовіччя і ренесансу зображення, побудованого на основі просторової перспективи, з іншого - з переходом у XVII ст. від ідеї замкнутого всесвіту, який має межі і тому піддається цілісному зображенню, до ідеї безконечного космосу.

1.Про причин популярності поняття “sacrum” у польскому мистецтві // Мистецтво та його переміни в центрально - східній Європі після падіння тоталітаризму: Матеріали конференції на кафедрі історії мистецтва Лодзького університету. - Лодзь - Львів, 1998. - S. 52 - 59.

2.Тема космосу у філософії і мистецтві епохи Середньовіччя // Читання памяті Св. Гординського: Наукові праці кафедри теорії та історії мистецтва Львівської академії мистецтв. - Вип. 2 - 3. - Львів, 1999. - С. 208 - 212.

3.Космографічні уявлення в давніх культурах // Вісник Львівської академії мистецтв. - Вип. 11. - Львів, 2000. - С. 72 - 78.

4.Основні філософські засади іконографії Всесвіту в Середньовіччі // Народознавчі зошити. - 2000. - № 4. - С. 703 - 706.

5.Іконографія космосу в мистецтві раннього ренесансу // Мистецтвознавство 2000: Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2000. - С. 201 - 208.

6.Mikdzy miloњci№ a grawitacja. Artystyczne wizje wszechњwiata // Dialog sztuki dawnej i nowej: Materiaiy konferencji Јуdzkiego Towarzystwa Naukowego. - Јуdї, 1996. - S. 142 - 170.

7.Wpiyw ikonografii chrzeњcijaсskiej na stukk XX wieku. Analiza motywu Ukrzyїowania // Inspiracje chrzeњcijaсskie w kulturze Europy: Materiaiy konferencji. - Јуdї, 2000. - S. 339 - 360.