Особливості поняття та особливостей конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції в аграрному секторі економіки. Об’єктивна необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції. Розгляд поняття інтеграції підприємства в агропромисловості.
Аннотация к работе
В умовах становлення ринкової економіки, виникнення та загострення конкуренції в основних сферах діяльності підприємств постає питання адаптації субєктів господарювання до відповідних умов функціонування. Саме ці обставини зумовлюють необхідність усебічного і глибокого вивчення ринку, потенціалу підприємств і їх маркетингових можливостей. Аналіз конкурентного середовища діяльності піприємства означає виявлення основних конкурентів піприємства, визначення частки ринку, яку займає підприємство та його основні конкуренти, виявлення основних переваг і недоліків підприємства і його конкурентів, тобто основних факторів конкурентоспроможності та їх важливості у конкурентній боротьбі.[5, с.178]Великий тлумачний словник української мови пояснює „конкурентоспроможність” як здатність до конкуренції. Фундаментальними, ключовими з них, такими, що формують становище всіх обєктів, є продукція та підприємство. Комерційні характеристики товарів, а також ступінь їх переваги над аналогічними характеристиками товарів конкурентів є центральним моментом, що визначають здатність підприємства успішно конкурувати. Конкурентна перевага - перевага, якої досягає субєкт над конкурентами шляхом пропозиції споживачам більшої цінності або за рахунок пропозиції товарів і послуг за більш низькими у порівнянні з конкурентами цінами, або ча рахунок надання споживачам більших вигод, які в достатній мірі компенсують більш високі ціни. За відсутності такого барєра, як конкурентна перевага, конкуренти отримують можливість з легкістю ввійти в ринок, скопіювати пропозиції компанії і наблизити до нуля цінову премію, що приносить їй прибуток.При цьому всі покупці і продавці розраховують повною інформацією про ринок, в тому числі і про ціни на продукцію відповідної якості, але дії окремо взятого покупця або продавця не впливають на ринок. Намагаючись зробити свою продукцію відмінною від аналогічної на ринку, товаровиробник має можливість контролювати ринкову ціну на свій товар. Монополіст оцінює попит на свою продукцію і продає її за ціною, яка забезпечує йому найвищу рентабельність. Стосовно нерегульованої приватної монополії, то вона здатна встановлювати будь-яку ціну аби втримати ринок, але не завжди це робить, запобігаючи введення державного регулювання цін. Якщо в промисловості конкуренція дає можливість забезпечити високоефективну економіку здатну до виживання, то в аграрному секторі цього можна домагатися лише за наявності паритету цін, тобто співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію і цінами на засоби виробництва, товари та послуги, які воно споживає, має залишатися постійним.Це пояснюється недостатністю в Україні високо кваліфікованих спеціалістів-практиків у даних галузях, бо якщо проблемі якості продукції в успадкованій нами від колишнього СРСР системі господарювання приділялася певна (далека від комплексності та системності) увага, то питання конкурентоспроможності продукції стало новим для нашої країни. Результат роботи підприємства та його становище на ринку з точки зору конкурентоспроможності залежать від двох базових складових: якість цілі - оцінка й розуміння потреб споживача, визначення цілей якості як максимальної цінності для нього (тобто, „виготовляти потрібну продукцію”); Якість цілі характеризує нову складову якості продукції, яка ставить цінність як головний фактор конкурентоспроможності продукції. При формуванні стратегії підвищення конкурентоспроможності в першу чергу ресурси мають бути спрямовані на підвищення якості продукції, далі - на зниження витрат виробництва, поліпшення якості сервісу споживачів продукції, зниження витрат споживання. підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої звязане з додатковими витратами, істотно зменшується;Опрацювавши досить велику кількість матеріалу при розкритті даної теми курсової роботи, я дійшла висновку, що орієнтація на виробництво конкурентоспроможної продукції має дуже велике значення при розвитку ринкових відносин, насичення ринку якісною продукцією і стимулює підприємців до пошуку шляхів зниження її собівартості, ефективнішого використання факторів виробництва для досягнення своєї мети - отримання прибутку. Основні тези викладеного вище матеріалу можна представити наступним чином: 1.Процеси формування ринкових відносин і конкурентного середовища тісно взаємозалежні й взаємозумовлені. З моменту переорієнтації України на ринкові принципи економіки підприємства АПК зіткнулися з необхідністю самостійно організовувати збут своєї продукції й забезпечувати виробництво необхідними ресурсами.
Вывод
Опрацювавши досить велику кількість матеріалу при розкритті даної теми курсової роботи, я дійшла висновку, що орієнтація на виробництво конкурентоспроможної продукції має дуже велике значення при розвитку ринкових відносин, насичення ринку якісною продукцією і стимулює підприємців до пошуку шляхів зниження її собівартості, ефективнішого використання факторів виробництва для досягнення своєї мети - отримання прибутку.
Основні тези викладеного вище матеріалу можна представити наступним чином: 1.Процеси формування ринкових відносин і конкурентного середовища тісно взаємозалежні й взаємозумовлені. З моменту переорієнтації України на ринкові принципи економіки підприємства АПК зіткнулися з необхідністю самостійно організовувати збут своєї продукції й забезпечувати виробництво необхідними ресурсами.
2.Основною умовою, за якої працює ринковий механізм, що забезпечує стабільне зростання економіки, розмаїтість асортименту і високу якість товарів та послуг, є ринкова конкуренція. Формування конкурентних відносин в сільському господарстві сприяє створенню розвинутого, цивілізованого ринку, що включає тісні взаємозвязки сфери виробництва й товарообміну. При цьому конкуренція виконує ряд важливих функцій, серед яких: визначення ринкової вартості товару в процесі саме конкурентної боротьби;
стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво як інструмент економічної виживаності підприємств й одержання інших переваг перед конкурентами;
підбір у процесі конкуренції найбільш ефективних форм власності й господарювання, виключення її неефективних ланок через механізм банкрутства.
3.Щоб мати конкурентоспроможний агропромисловий комплекс, необхідно створити засади для зростання конкурентоспроможності у всіх його сферах: виробництва, переробки, випуску та доведення до споживача кінцевих продуктів галузі, що володітиме незаперечними перевагами в різних сферах своєї діяльності.
4.Зусилля держави повинні бути спрямовані на координацію таких процесів: реконструкцію виробничого сегмента агропромислового комплексу з метою підвищення його технічного рівня й ефективності роботи; підтримку раціональних кроків для збільшення конкурентних переваг у виробників; реорганізацію системи ринкової конюнктури та налагодження взаємовигідних звязків між виробниками та вітчизняними переробникими сільгосппродукції для підвищення конкурентоспроможності галузі в цілому.