Складові елементи конкурентоспроможності робочої сили, класифікація факторів формування та зростання її рівня. Факторний аналіз забезпечення та визначення рівня конкурентоспроможності робочої сили підприємств машинобудування Кіровоградської області.
Аннотация к работе
Подальший соціально-економічний розвиток України залежить від рівня конкурентоспроможності національної робочої сили, яка характеризується сукупністю продуктивних рис працівників, що дають змогу задовольняти потреби роботодавців і власників робочої сили і створювати конкурентоспроможну продукцію. Завдяки цим та іншим ученим було закладено теоретико-методологічне підгрунтя дослідження нагальних проблем ринку праці, розроблено категоріальний апарат, розкрито проблеми забезпечення зайнятості населення, виявлено основні фактори, що обумовлюють зростання чи зменшення рівня конкурентоспроможності робочої сили тощо. Водночас, залишаються недостатньо дослідженими проблеми забезпечення конкурентоспроможності робочої сили за умов економічних перетворень, а також необхідність розробки напрямів її формування і використання в контексті переведення економіки на модель інноваційного розвитку та євроінтеграції України. Дисертація виконана відповідно до планових тем Кіровоградського національного технічного університету МОН України "Механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу регіону" (державний реєстраційний номер 0103V06102), „Забезпечення конкурентоспроможності робочої сили Кіровоградської області” (№ держреєстрації 0103U008953), в межах яких автором особисто здійснено факторний аналіз забезпечення конкурентоспроможності робочої сили Кіровоградської області в цілому і машинобудівних підприємств та побудовано прогнози чисельності населення зайнятого економічною діяльністю, та за рівнем освіти в Кіровоградській області. Розвязання поставлених у роботі задач здійснювалося із залученням методів системного аналізу, абстракції та аналогії - для поглиблення соціально-економічної сутності категорії „конкурентоспроможність робочої сили”, обґрунтування методологічних основ її оцінки; економіко-статистичні методи (групувань, побудови динамічних рядів), факторний аналіз, класифікація та типологія - для оцінки конкурентоспроможності робочої сили з урахуванням факторів забезпечення її зростання; моделювання - для розробки моделей прогнозування конкурентоспроможності робочої сили.В першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування конкурентоспроможної робочої сили” розкрито теоретико-методологічні засади дослідження сутності і змісту основних понять, що характеризують категорію "конкурентоспроможність робочої сили", її компонентну структуру та фактори, які впливають на процес її формування. На думку автора, конкурентоспроможна робоча сила - це агрегована сукупність властивостей працівника, які дають його робочій силі можливості відповідати вимогам конкурентного ринку, попиту покупців, забезпечують її визнання на ринку праці. В його основі повинна бути концепція управління людськими ресурсами, що дає змогу розкрити багатоаспектність даної категорії, проводити аналіз конкретних чинників, які формують той чи інший рівень конкурентоспроможності робочої сили та впливають на ефективність управління процесом забезпечення її зростання. Показники (А) - (Г) покликані характеризувати сам обєкт і його привабливість з позицій працівника і споживача послуг робочої сили - роботодавця (інвестора), а (В) і (Д) - відображають фактичний рівень визнання обєкта, який аналізується в системі ринкових відносин з урахуванням попиту на робочу силу і тиску з боку конкурентів, як в цілому на ринку праці, так і в окремому його сегменті. Автором встановлено, що: а) пріоритетними компонентами якості робочої сили є соціально-мотиваційні властивості та ключові компетенції працівника; б) компоненти "ціна" та "вартість послуг робочої сили" формуються в результаті взаємодії суперечливих тенденцій сучасного ринку праці, що впливають на попит і пропозицію на ньому; в) компоненти конкурентоспроможної робочої сили не тільки тісно корелюють між собою та визначають її рівень, а й виступають самостійними чинниками, що забезпечують свободу маневру власникам робочої сили і споживачам її послуг.В результаті систематизації різних підходів до визначення категорії “конкурентоспроможність робочої сили” дисертант дійшла висновку про те, що конкурентоспроможна робоча сила є системною, динамічною категорією, обєктом сучасної системи управління людськими ресурсами. На основі розкритих взаємозвязків основних компонентів конкурентоспроможної робочої сили було запропоновано схему її функціонування, а також удосконалено структуру якості робочої сили; Запропоновано визначення конкурентоспроможної робочої сили як агреговану сукупність властивостей працівника, які дають його робочій силі можливості відповідати вимогам конкурентного ринку, попиту покупців (роботодавців), забезпечують її визнання на ринку праці. Розробка обґрунтованих напрямів підвищення конкурентного рівня робочої сили можлива за умови чітко визначених чинників її формування та використання, а тому автором було запропоновано удосконалену класифікацію факторів забезпечення конкурентоспроможності робочої сили. В ході розробки методичних підходів до оцінки рівня