Життєпис великого китайського філософа Конфуція, сутність його віровчень. Історія освіти та розвитку течії конфуціанства. Походження, релігійна концепція та духовні джерела. Сутність теорій походження моральної природи людини, суспільства і держави.
Аннотация к работе
Тверезо мислячий китаєць ніколи не задумувався над таємницями буття, проблемами життя і смерті, проте він завжди бачив перед собою еталон порядності і вважав за свій священний обовязок йому наслідувати. Величезними і загальновизнаними пророками тут вважалися насамперед ті, хто вчив жити гідно й у відповідності з прийнятою нормою, а не в імя благополуччя на тім світі або порятунку від страждань. Центральне місце у конфуціанстві займають проблеми моральної природи людини, її життя в родині, суспільстві, державі.Конфуцій походив з аристократичної, але збіднілої родини (за окремими припущеннями - князівського роду); дитиною він втратив батька і виховувався у дуже скрутних умовах. Північнокитайське князівство Лу, де народився Конфуцій, постійно зазнавало навал із зовні, а також страждало від боротьби місцевих кланів. Як наслідок це князівство поглинула царство Чу (де, за переказом, народився Лао-цзи). Конфуцій, намагаючись відновити мир і порядок, вивчав давні книги, ритуали і перекази в пошуках настанов своїм сучасникам. Конфуцій вірив, що Небо заповідало дотримуватись цих принципів усім людям, особливо правителю і його підлеглим, які повинні керувати країною на благо народу .Релігійна концепція конфуціанства своєрідно поєднала давні анімістичні вірування китайців із філософсько-етичною системою Конфуція, якого і вважають засновником цього вчення. Основні думки Конфуція, а також його найближчих учнів зібрано у двох книгах: «Лунь юй» («Бесіди і судження», «Бесіди і висловлювання», «Вислови»), яку послідовники філософа уклали з його висловлювань і яка вважається твором самого Конфуція ; та «Лі цзи» («Книга настанов», «Книга обрядів»), яка створювалася в IV-І ст. до н. е. і є одним із шести канонів конфуціанства. Тривалий час у Китаї вона була основою освіти й освіченості. Не знаючи конфуціанських канонів, у Давньому Китаї неможливо було навіть одержати державну посаду. Конфуцій заснував свою школу вже у зрілому віці, маючи значну кількість своїх учнів, послідовників, які не лише популяризували його вчення, а й прагнули всебічно його поглибити.Центральне місце у конфуціанстві займають проблеми моральної природи людини, її життя в родині, суспільстві, державі. Ці стосунки базуються на моралі, в якій основним є поняття шанування: шанування Творця чи богів учить нас терпимості. Якщо люди роблять свою справу і шанують богів, вони приносять благословення і спокій світу. Шанування поширюється і на майбутнє, яке людина не повинна моделювати за власними забаганками. Людина, обдарована Небом певними моральними рисами, повинна жити в злагоді з ним, із моральним законом (дао) й удосконалюватися за допомогою навчання.Ці та багато інших прикладів-розповідей повинні були з дитинства виховувати в людині шанобливого сина, готовність до пожертви в імя культу сімї і клану. Спочатку необхідно було детально розробити вчення, домогтися його поширення в країні, що й було зроблено послідовниками Конфуція. В умовах епохи Чаньго коли в Китаї сперечалися різні філософські школи, конфуціанство за своїм значенням і впливом посідало перше місце, незважаючи на те, що запропоновані послідовниками конфуціанства методи управління країною тоді не одержали визнання. По-друге, цей синтез був необхідний: запроваджені легізмом методи й інститути, без яких не можна керувати імперією, в інтересах тієї самої імперії слід поєднувати з повагою до традицій і патріархально-класових звязків, що й було здійснено. Спираючись на стародавні уявлення про небо і вищу небесну благодать (де), конфуціанство виробило постулат, згідно з яким правитель одержував божественний мандат (Мин) на право управляти країною лише через те, що він був добропорядним - у конфуціанському розумінні цього слова.Можна сказати, що саме завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом, китайська держава і суспільство не тільки проіснували більш як дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й завоювали гігантську силу консервативної інерції.
План
План
1. Вступ………………………………………………………………………..3
2. Життя Конфуція……………………………………………………………4
3. Конфуціанство. Походження та духовні джерела……………………….5
4. Віровчення………………………………………………………………….7
5. Культ……………………………………………………………………….10
6. Висновок…………………………………………………………………..18
7. Список використаної літератури………………………………………...19
Конфуцій
Вывод
Можна сказати, що саме завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом, китайська держава і суспільство не тільки проіснували більш як дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й завоювали гігантську силу консервативної інерції. Двадцяте століття покінчило з конфуціанством як офіційною ідеологією, але поки що не можна сказати, що всі консервативні традиції, які живляться з джерел конфуціанства, переможені.
Протягом більше двох тисяч років конфуціанство формувало розум і почуття китайців, впливало на їхні переконання, психологію, поведінку, мислення, сприймання, на їхній побут і спосіб життя. у цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу, а де в чому навіть перевищує їх. Конфуціанство помітно зафарбувало в свої тони всю національну культуру Китаю, національний характер його населення, воно зуміло стати (в усякому разі для давнього Китаю) незамінним.
Список литературы
1) Історія релігій. За ред. В. Лубського. - К.; 2002 с. 272
2) Людина і світ. - 2003. - №4
3) Людство і віра. Посібник / Авт. упорядник Г. Щокін. - К.; 2002. с. 421-423
4) Черній А. М. Релігієзнавство. К.; 2003. - с. 87-92
5) Лубський В. Релігієзнавство. - 1997 с. 157
6) Павлов С. В. та ін. Географія релігій. - К.; 1999 с. 49