Осмислення поняття консенсусу через систему взаємозв"язків із суміжними поняттями і категоріями. Визначення ступеню взаємозалежності конфлікту і консенсусу в сучасному суспільно-політичному розвитку. Основні параметри консенсусної моделі демократії.
Аннотация к работе
І перше сприйняття суспільно-політичних відносин (конфліктна парадигма), і друге (парадигма консенсусу), взяті окремо у своєму розвитку або у наперед визначеній непоєднуваності, призводять до виникнення перманентного суспільного протистояння. М.Вебер розкрив консенсус як основу будь-яких соціальних процесів і навіть як передумову самого соціального буття; Р.Дарендорф обгрунтував "загальну теорію конфлікту"; Т.Парсонс розглядав консенсус як вияв структурної залежності суспільства; Г.Зіммель, Л.Козер, П.Сорокін, К.Кульчар аналізували функції та механізми регулювання конфліктів; Г.Алмонд, С.Верба, І.Шапіро систематизували проблеми демократії, стабільності, культури; Х.Ортега-і-Гасет тлумачив консенсус як рівень домагання, форму організації суспільного "проекту". Серед вітчизняних дослідників теоретичні аспекти досліджуваної проблеми розробляють: В.Андрущенко, Б.Ашавський, В.Бабкін, І.Базилева, В.Барсамов, І.Бекешкіна, А.Білоус, І.Бліщенко, Н.Варламова, О.Волгін, С.Востриков, Б.Гаврилишин, К.Гаджиєв, А.Глухова, Д.Гончаров, І.Гоптарева, В.Горбатенко, О.Дєгтярьов, В.Дзодзієв, О.Здравомислов, Н.Іванов, Ю.Ірхін, О.Ішмуратов, Б.Капустін, М.Корж, Г.Котанджян, В.Кремень, І.Кресіна, В.Кудрявцев, В.Левашов, М.Лєбєдєва, А.Лузан, С.Макєєв, С.Матвєєва, М.Михальченко, В.Насіновський, В.Небоженко, І.Оніщенко, М.Павловський, В.Пазенок, О.Панарін, В.Панібудьласка, Н.Пахоменко, В.Пугачов, А.Рапопорт, Ю.Римаренко, Л.Романенко, Л.Рубан, Ф.Рудич, С.Рябов, В.Селіванов, В.Смоленський, В.Согрин, Є.Степанов, В.Ткаченко, В.Хорос, В.Цвєтков, Є.Черняк, В.Чиркін, Г.Щедрова, Ю.Ясносокирський та ін. Дисертацію виконано на базі комплексного підходу до визначення методів дослідження, генезису, сучасного розвитку й особливостей вияву конфлікту і консенсусу як взаємозвязаних феноменів суспільно-політичного життя. Зясовано роль поняття консенсусу в дискурсі соціально-гуманітарних наук та специфіку його функціонування у політичній науці крізь призму його аксіологічної сутності, що передбачає: а) подолання виключеності з процесу суспільної згоди різних соціальних прошарків і окремих громадян; б) перехід від практики досягнення перемоги у співвідношенні сил до обєднання усіх зацікавлених субєктів політики, здатних впливати на процес демократизації суспільства; в) забезпечення конституційного порядку.Підкреслюється, що парадигматичний підхід дає змогу застосування деідеологізованого, плюралістичного тлумачення політики і політичного знання, формування уявлень про сутність і природу політики як цілісної реальності. У політиці консенсус означає спільність позицій, взаємну згоду, які встановлюються у суспільстві або до яких приходять соціальні групи, незважаючи на відмінності, протилежні інтереси, зумовлені соціальними, політичними, національними, релігійними та іншими особливостями. Консенсус існує тоді, коли значна частка суспільства перебуває у відносній згоді із своїми переконаннями щодо того, які рішення можуть бути прийняті, і має почуття єдності між собою та із суспільством у цілому. Під консенсусом у розумінні громадянської згоди доцільно розуміти стан соціально-політичної системи, котрий характеризується значною підтримкою з боку населення існуючих державного устрою і політики, відсутність їх активного неприйняття, що дає змогу управляти суспільством ненасильницькими методами. Консенсус може розглядатися і як сукупність ідейно-політичних підходів; результат синтезу попередніх течій в політиці, релігії, філософії; досвід зіткнення інтересів і суперечностей, розвязання конфліктних ситуацій.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Список литературы
1. Соціологія. Курс лекцій / За заг. ред. Є.Ф.Безродного. - К.: ІСДОУ, 1994. - С. 87-100.
2. Москаленко О.М. Дискусія політична // Політологічний енциклопедичний словник. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: Генеза, 1997. - С. 105-106.
3. Москаленко О.М. Парламентська процедура // Там само. - С. 241-242.
4. Політологія: Посібник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. - К.: Видавничий центр "Академія", 1998. - С. 22-28.
5. Москаленко Е.М. Конфликт и консенсус в современном обществе // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Відп. ред. Л.І.Кормич. - Одеса: Астропринт, 1999. - Вип. 6-7. - С. 351-361.
6. Москаленко О.М. Консенсусна модель демократії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 4. - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1999. - С. 363-372.
7. Москаленко О.М. Конфлікт - шлях до консенсусу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 5. - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. - С. 400-407.