Конфліктна справа поміж полковою владою, очолюваною миргородським полковником Василем Капністом, та цибулевським сотником Миргородського полку Давидом Звенигородським. Передумови та причини зав"язування конфлікту, його масштаби, тривалість і затятість.
Аннотация к работе
Наскільки конфліктним могло ставати повсякдення представників місцевої влади, а також їхніх клієнтів і осіб, котрі подеколи й цілком випадково потрапляли в епіцентр старшинського протистояння в умовах панування конфронтаційних настроїв у стосунках різних гілок старшинської влади, наочно демонструють матеріали судового розслідування, спровокованого обопільними скаргами миргородського полковника Василя Капніста та старшини нижчого рівня Миргородського полку - спочатку архангельського отамана, а згодом цибулевського сотника Давида Звенигородського. Конфліктна справа поміж полковою владою, очолюваною миргородським полковником Василем Капністом, та цибулевським сотником Миргородського полку Давидом Звенигородським розтяглася майже на десяток років, ознаменувавшись обопільними актами насильства, заволодінням майном, побиттям слуг, численними скаргами фігурантів до Генеральної військової канцелярії, Сенату та імператриці, арештами тощо. Передовсім, його опонент у змаганнях за сотницьку владу Данило Байрак (походив зі значкових козаків Власівської сотні Миргородського полку), зіткнувшись із насильством у ратуші та прочувши про погрози вбити на свою адресу, «в такой будучи опасности, чтоб безвременно от него Звенигородского по его завзятости живота не лишитца, принужден и без указу полковой миргородской канцелярии одтоль бежать», а вже потому звернувся до полкової влади з проханням про захист. Головний персонаж цієї справи, миргородський полковник Капніст Василь Петрович (1697 - 19 серпня 1757), походив зі шляхетського роду грецького походження Капніссіїв, уродженців острова Заната, родоначальник якого Петро Капніст у документах середини XVII ст. значиться як полковник в армії Венеціанської республіки. У поданій в грудні 1749 р. на імя імператриці Єлизавети Петрівни чолобитній старшина і козаки Цибулевської сотні, котрі залишалися лояльними сотнику Давиду Звенигородському (зокрема, цибулевський городовий отаман Яким Лелека, сотенний хорунжий Василь Мельник, сотенний осавул Федір Кривохатько з козаками, отаман села Уховки Олексій Краснощок, отаман села Нестерівки Степан з козаками), його розгортання зображали таким чином: «В минулому 740 году месяца сентября в бытность гспдна тайного совітника и кавалера Неплюєва у разграничения с турками земел поданный от него малороссийского Киевского полку полковнику Танскому инструкции велено имеющиеся в российских границах села, которые во время бывшой з турками войни от татарських набегов розорены и распусткой он тамо людей, на пустырних землях вновь населити».