Загальна характеристика семантичної структури конфесійних власних назв. Розгляд змін в конотативній сфері конфесійних онімних і відонімних одиниць, що реалізуються в поетичному мовленні. Аналіз деривативних можливостей конфесійних лексем, особливості.
Аннотация к работе
У ліриці цих письменників - представників різних літературних течій - особливо важливе місце посідає релігійність, яка на лексичному рівні виявляється в активному вживанні КЛ, що дає широкі можливості для вивчення семантико-стилістичних інтерпретацій такої лексики в художньому стилі. Концентрація предмета дослідження навколо поняття оніма, яке розуміється широко, сприяє глибшому зясуванню не тільки звязків між художнім і конфесійним стилями, впливу лексичних засобів останнього на формування поетичної образності на текстовому рівні, але й докладному визначенню мовних і мовленнєвих семантико-стилістичних властивостей конфесійних власних назв, представлених різноманітними тематичними розрядами, і похідних від них, їхніх оказіонально-словотвірних можливостей, оскільки до цього системний лінгвоаналіз подібних лексичних одиниць не проводився. Напрям дисертаційної роботи, яка передбачає вивчення лексичного впливу конфесійного стилю на художній, безпосередньо повязаний із загальною проблематикою комплексних теоретичних і теоретико-практичних досліджень кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Основні положення і результати дослідження були виголошені на Міжнародній науково-практичній конференції «Іван Котляревський і світова культура» (Полтава, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції з нагоди 150-річчя від дня народження Панаса Мирного (Полтава, 1999), науковій конференції «Християнство й українська мова» (Київ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції «Вивчення мови на комунікативній основі» (Полтава, 2000), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи» (Київ, 2004), звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. У першому розділі «Семантико-стилістичні особливості конфесійних онімів» аналізується стан вивчення проблематики дисертації в українському мовознавстві, визначається лінгвістична природа КЛ, проводиться її порівняння із суміжними лексичними розрядами, зясовуються шляхи виокремлення конфесійної ономастичної лексики, її семантична сутність, наводиться класифікація конфесійних онімів, що функціонують у поетичних текстах 60 - 80-х років ХХ століття, досліджується їхнє художнє освоєння.У дисертації досліджено семантико-стилістичні особливості КЛ в контексті української поезії й доведено, що лексичні звязки конфесійного та художнього стилів є продуктивними. Навіть приречений на повний занепад тривалою державною політикою руйнування української церкви, конфесійний стиль продовжував виконувати важливу роль поповнення виражальними засобами інших різновидів української літературної мови. КЛ є складною системою функціонально маркованих лексичних засобів, позначених неоднаковим ступенем вияву релігійної семантики й експресії, яка тісно взаємодіє з іншими, тематично суміжними терміносистемами чи лексичними групами, перебираючи на себе інтегруючу функцію. У системі КЛ виділяється велика група ономалексем, семантика яких виявляє, що власним назвам властивий безпосередній звязок з поняттям, а іноді їхній сигніфікат може навіть домінувати над денотативним компонентом значення. Їхні співзначення мають вихід на національно-мовний і міжмовний рівень, окрім того конфесійно марковані власні назви часто набувають ознак символів загальнолюдського і загальнонаціонального плану.
Вывод
У дисертації досліджено семантико-стилістичні особливості КЛ в контексті української поезії й доведено, що лексичні звязки конфесійного та художнього стилів є продуктивними. Навіть приречений на повний занепад тривалою державною політикою руйнування української церкви, конфесійний стиль продовжував виконувати важливу роль поповнення виражальними засобами інших різновидів української літературної мови.
КЛ є складною системою функціонально маркованих лексичних засобів, позначених неоднаковим ступенем вияву релігійної семантики й експресії, яка тісно взаємодіє з іншими, тематично суміжними терміносистемами чи лексичними групами, перебираючи на себе інтегруючу функцію. Вона характеризується строкатим складом, оскільки їй властива семантична і лексико-граматична поліфункціональність.
У системі КЛ виділяється велика група ономалексем, семантика яких виявляє, що власним назвам властивий безпосередній звязок з поняттям, а іноді їхній сигніфікат може навіть домінувати над денотативним компонентом значення. Конотативна специфіка конфесійних онімів, що, як правило, несуть у собі багату культурну інформацію, зумовлюється дією інтра- й особливо екстралінгвальних факторів. Їхні співзначення мають вихід на національно-мовний і міжмовний рівень, окрім того конфесійно марковані власні назви часто набувають ознак символів загальнолюдського і загальнонаціонального плану.
Конфесійні ономастилістеми є номінаціями обєктів реального й ірреального простору та поділяються на 2 типи - широко розгалужені за тематичним принципом реалоніми й міфоніми з проміжним дихотомічним розрядом агіонімів. Ці одиниці стають одним з важливих засобів художньої експресії, утілення мистецької концепції відображення дійсності й узагалі необхідним конструктивним елементом поетичної текстової тканини. Кожен з розрядів таких функціонально маркованих лексем виявляє свої закономірності використання в художньому мовленні, зумовлені передусім тематикою, а також культурним ореолом імені й у цілому його конотативними характеристиками. Саме тому міфонімні конфесійні одиниці вирішують більше стилістичних завдань порівняно з реалонімними. Особливо велике експресивне навантаження виявляють у поетичному контексті теоніми, за референтами яких постає комплекс філософських і релігійних переконань, емоційних відчуттів, естетичних прагнень тощо.
Конфесійно марковані лексичні одиниці інтенсивно застосовуються для продукування специфічних власних назв - заголовків та оказіонімів, що вирізняються значною стилістичною вагою. Уживаючись як художній заголовок або його частина, вони набувають ознак гіперсемантичності, стають смисловим центром твору/групи творів. У більшості випадків вони не зазнають змістових зсувів, актуалізуючись у традиційних прямих і переносних (метафоричних та символічних) значеннях. Проте поети програмують такі бібліонімні одиниці, передусім однокомпонентні, і на переосмислення в процесі читацького сприйняття твору/групи творів.
Головним способом творення оказіонімів є онімізація апелятивів, унаслідок чого зберігаються, але по-новому реалізуються семантичні й стилістичні ознаки мотивуючої конфесійної лексеми в напрямку підвищення емоційності та загалом експресивності. Такі інновації характеризуються надзвичайною енергетичною інформативністю і входять до системи ключових слів тексту.
Активним складником українського поетичного словника 60 - 80-х років ХХ століття є також відонімні конфесійні лексеми. Вони утворюються від представників майже всіх розрядів конфесійно маркованих онімів і засвідчують великий експресивний потенціал, хоча й дещо менший, ніж у мотивуючих слів, з якими мають незаперечний звязок. Він актуалізується в контексті не лише ядерними семами твірних онімів, але й їхньою культурно-енциклопедичною інформацією, емоційно-оцінними співзначеннями. Останні виявляються для художнього мовлення одними з найважливіших: потрапляючи в нове семантичне поле, конфесійні відонімні деривати лише зрідка змінюють свої аксіологічні конотації у зворотному напрямку.
Яскравою ілюстрацією впливу конфесійного стилю на художній є переосмислення поетами конфесійно маркованих власних назв у напрямку авторської словотвірної перебудови. Виникнення похідних від конфесійних онімів оказіоналізмів зумовлюється низкою екстралінгвальних та лінгвальних факторів, а їхнім найпершим функціональним обовязком стає увиразнення поетичного мовлення. У семантичній структурі утворених від конфесійних онімів (або за аналогією до них) оказіональних лексем обовязково представлені релігійні семи, хоча й у різній кількості.
Активне функціонування КЛ, зокрема тієї, що концентрується навколо поняття оніма, у мові української поезії 60 - 80-х років ХХ століття є відбитком посиленого інтересу поетів-дисидентів до духовних надбань християнства. У більшості своїй подібні стилістеми виступають ключовими словами поетичних текстів, стаючи засобом сакралізації, надаючи їм піднесеності, урочистості чи, значно рідше, створюючи ефект іронії або комізму. Найпоказовішими з погляду семантико-стилістичних інтерпретацій конфесійних лексем є твори Василя Стуса, Ігоря Калинця, Миколи Руденка, Івана Гнатюка, хоча вони й різняться засобами введення таких стилістем до контексту.
Список литературы
1. Конфесійна поетонімія І. Калинця // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. ІІ. - С. 230-236.
2. Конфесійні дієслова у поетичному мовленні 60 - 80-х років ХХ століття // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 1999. - Ч. 1. - С. 229-236.
3. «...Віщунське слово мовиться не всує...» (Про прислівник всує у творчості українських репресованих поетів 60 - 80-х років ХХ століття) // Культура слова. - К., 2000. - Вип. 55-56. - С. 41-45.
4. Конфесійна лексика як обєкт лінгвостилістики // Рідний край. - 2004. - №1. - С. 71-77.
5. Семантико-стилістичні інтерпретації християнських теонімів у поезії Василя Стуса // Дивослово. - 2005. - №1. - С. 44-48.
6. До питання функціонування лексем Бог і бог в українській мові (на матеріалі поеми «Енеїда» І.П. Котляревського) // Іван Котляревський і світова культура. - Полтава: Українське народознавство, 1998. - С. 185-189.
7. Заголовки-конфесійні лексеми у мовленні поезії 60 - 80-х років ХХ століття // Вивчення мови на комунікативній основі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (17-19 квітня 2000 р.). - Полтава, 2000. - С. 54-56.
8. До питання взаємодії конфесійного і художнього стилів (лексичні оказіоналізми, утворені від сакральних лексем, в українських поетів 60 - 80-х рр. ХХ ст.) // Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції (Київ, 5-6 жовтня 2000 р.). - Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. - С. 420-427.
9. Християнська лексика в поезії Панаса Мирного // Панас Мирний і літературний процес: Зб. наук. ст. - Полтава: ПДПУ, 2000. - С. 114-118.