Іконічні документи та їх різновиди. Характеристика ізографічних та аудіовізуальних документів, їх значення в документознавстві. Засоби закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації. Характеристика та використання фондокументів.
Аннотация к работе
Втуп Офрмлення тексту в різноманітні форми призводить до появи документів, а сам процесс ми називаємо документалізацією. Виділяють як мінімум п’ять основних об’єктів інформаційного простору, це - образ, знак, концепт, текст і документ. Документ, зображення на якому схоже із тим предметом чи явищем, що передає, називають іконічним чи іконографічним. З появою іконічних документів, що стали результатом технічного прогресу, наукових відкриттів та технічних винаходів, життя людини змінилося. Предмет дослідження - ізографічні та аудіовізуальні документи, їх типи та види. Завдання дослідження: 1- дослідити іконічні документи та їх різновиди; 2- розглянути ізографічні документи та їх різновиди; 3- вивчити ізографічні видання та їх основні види; 4- розглянути аудіовізуальні документи та їх різновиди; 5-проаналізувати основні види аудіовізуальних документів. ДСТУ 3017-95 документ визначений, як матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі і просторі. Форма та спосіб фіксації допускаються будь-які, тобто на папері, плівці, у вигляді кодексу, стрічки, диски і т. п.”[19] В класифікації запропонованій Г.М. Швецовой-Водка с позиції книгознавства документи поділяються на види за особливостями знакових засобів фіксації та передачі інформації: 1. Іконічний документ - той, у якому знак подібний відображуваному обєкту (картина, малюнок, фотографія, кінофільм, діафільм, відеодиск та ін.) Іконічні документи поділяються на аудіовізуальні та ізографічні документи. “Аудіовізуальний документ - документ, зміст якого представлено у вигляді зображення і (або) звуку, для фіксування і (або) відтворювання яких застосовують відповідну апаратуру”[2]. За версією Кушнаренко Н.М. - професора, кандидата педагогічних наук, загальноприйнятої класифікації ізовидань поки не існує. Поява аудіовізуальних документів, або як їх ще називають кінофотофонодокуменів (КФФД), стала результатом підвищеної суспільної потреби відобразити, зберегти та передати нинішнім та майбутнім поколінням ту інформацію, яка будучі зафіксованою в мовній формі, повністю або в значній ступені втрачала свою специфіку та цінність.