Поняття та типи, принципи утворення та особливості вживання Conditionnel (prsent, pass), концептуальне та часове значення. Аналіз вживання Conditionnel у медійному дискурсі на матеріалі французьких видань, його комунікативно-прагматичний аспект.
Аннотация к работе
Завдання: проаналізувати комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у французькому медійному дискурсі; визначити особливості вживання та функції Conditionnel, зробити загальні висновки. Conditionnel (умовний спосіб) виражає припущення або можливу дію, яка залежить від випадку, а також має два часи le present та le passe. Вживається це перетворення, головним чином, у додаткових підрядних реченнях, які залежать від головного дієслова у минулому: Через такі часові вживання, у граматиці мають тенденцію говорити, що Conditionnel - це час або як за словами Imbs, «що Conditionnel-час виражає майбутнє, що розглядається у минулому, отже, майбутній час минулого (futur du passe)» (1960, р. «Conditionnel-часові» протиставляють «Conditionnel модальний», який має гіпотетичне значення: і намагаються показати, яким чином можна перейти від одного до іншого за значенням. Вважається, що так званий «Conditionnel модальний» складає однакові морфему «наміру» та морфему» нереальну», що так званий «Conditionnel-час».У даній роботі ми проаналізували комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у медійному дискурсі. Актуальність теми зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення мовної системи в лінгвокогнітивному аспекті і, як наслідок, особливим інтересом учених до вивчення мови як основного засобу формування думки, зокрема засобами масової комунікації у звязку з їхнім великим комунікативним і прагматичним потенціалом.
Вывод
У даній роботі ми проаналізували комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у медійному дискурсі. Актуальність теми зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення мовної системи в лінгвокогнітивному аспекті і, як наслідок, особливим інтересом учених до вивчення мови як основного засобу формування думки, зокрема засобами масової комунікації у звязку з їхнім великим комунікативним і прагматичним потенціалом.
Наша курсова робота складається з двох частин: теоретичної та практичної. На основі теоретичного матеріалу, ознайомившись з текстами наукових досліджень можна зробити наступні висновки: 1) Conditionnel - умовний спосіб, що виражає припущення або можливу дію та має два часових вираження в present та passe;
2) Conditionnel present утворюється додаванням до інфінітиву закінчень imparfait, а Conditionnel passe - допоміжне дієслово в Conditionnel present participe passe потрібного дієслова;
3) Conditionnel вживається для вираження ввічливого звертання, подиву, поради, жалю, випадковості і можливості;
4) Conditionnel має модальне значення, що несе в собі гіпотетичність;
5) у масмедіа Conditionnel вживають для вираження посилання на першоджерело;
6) вживання Conditionnel у медійному дискурсі нерідко має два наступні значення: для вираження припущення та для повідомлень про факт, за вірогідність якого не ручаються, або для передачі повідомлень, які не відповідають дійсності;
7) при перекладі подібних повідомлень українською мовою використовуються такі слова: можливо, немовби, нібито, неначе, наче, немов, як повідомляють, як кажуть, мабуть, вважається, певно, вочевидь, тощо;
комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel полягає в передачі автором точки зору, інформації за правдоподібність якої він не бере на себе відповідальність, але повідомлення передає зміст першоджерела; метою є вплинути на читача (інформаційно, психологічно, соціально). у ЗМІ погляди автора не передаються напряму, а лише як приписані посилання на інше джерело висловлення, тобто як такі, що є «відокремленими від мовця». Ми проаналізували 70 випадків вживання Conditionnel у медійному дискурсі і зробили кількісний аналіз на матеріалі статей з франкомовних друкованих ЗМІ (газет, журналів). На основі практичного матеріалу можна зробити такі висновки: 1) частіше зустрічається вживання Conditionnel present (75,7%), ніж Conditionnel passe (24,3%); найбільш вживаним явищем у медійному дискурсі є вживання Conditionnel, що вказує на ймовірність або вірогідність (42,9%) - найголовніша ознака Conditionnel; достатньо вживаним є Conditionnel, який викликає у читача сумнів (17,1%), оскільки в речення вноситься ефект недостовірності інформації, тобто такої, яка потребує уточнення;
2) трохи менше зустрічаються речення з Conditionnel, які містять припущення (12,9%), щодо вірогідності дії; порада, натяк (5,7%); додаткову інформацію з вказівками на першоджерела або чутки (10%); на позначення гіпотетичності тверджень у контексті минулого (8,6%), а також питальні речення з негативним забарвленням (2,9%).
Оскільки перспектива вивчення Conditionnel у медіа-дискурсі визначається теоретичними та практичними потребами, а сьогодні мова ЗМІ зазнає значних змін і має широке коло застосування, то ми бачимо на прикладі виконаного дослідження, який великий вплив на читача має комунікативно-прагматичний аспект його функціонування.
Список литературы
1. Арутюнова Н.Д. Дискурс Текст / Н.Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская Энциклопедия, 1990. - С. 136-137.
2. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: [учебник] / В.Г. Гак - М.: Добросвет, 2008. - 832 с.
3. Гак В.Г., Григорьев Б.Б. Теория и практика перевода: Французский язык: [учеб. пособие]. - [9-е изд.]. - М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. - 464 с.
4. Зильберт Б.А. Социо-психологическое исследование текстов радио, телевидения, газеты / Б.А. Зильберт ? Саратов: Саратовский университет, 1986. - 211 с.
5. Ильин В.Я. Особенности журнальной и газетной рекламы / В.Я. Ильин ? М., 2005.
6. Конецкая В.П. Социология коммуникаций: [учебник] / В.П. Конецкая - М.: Международный университет бизнеса и управления, 1997. - 304 с.
7. Костомаров, В.Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. Текст. / В.Г. Костомаров СПБ.: Златоуст: 1999. - 319 с.
8. Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин; - М.: Русский язык, 2010. - 161 с.
9. Полюк І.С. Особливості перекладу текстів різних стилів. Французька мова [Текст]: навч. посіб. / І.С. Полюк, Л.В. Бондар. - К.: НТУУ «КПІ», 2011. -396 с.
10. Попова І.Н., Казакова Ж.О. Граматика французької мови. Практичний курс: Підручник для інститутів і факультетів іноземних мов. - 12-те вид., перероблене та доповнене. - Х.: ТОВ «Нестор Академік Паблішерз», 2007. - 480 с.
11. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. - К. Брама, Изд. Вовчок О.Ю., 2009. - 336 с.
12. Сусов И.П. Лингвистическая прагматика. - Винница, Нова Кныга, 2009. - 272 с.
Реформатский А.А. Введение в языковедение: Учебник для студ. филолог. спец. высш. пед. учеб. завед. /А.А. Реформатский. - М.: Аспект Пресс, 2010. - 536 с.