Розмежування інтерогативних висловлювань за ознакою інформативності/неінформативності. Класифікація питальних речень, які вживаються у сучасній англійській мові. Комунікативно-функціональні та синтаксичні особливості запитань-загадок та запитань-вікторин.
Аннотация к работе
Потреба в подальшому вивченні інтерогативних висловлювань пояснюється їх винятковою роллю для реалізації основної комунікативної функції мови. Актуальність теми дисертаційного дослідження випливає з необхідності розгляду інтерогативних конструкцій в рамках теорії мовленнєвої діяльності, оскільки вміння спілкуватися полягає не лише у правильному формулюванні висловлювання відповідно до граматичних правил, але й у знанні того, в яких діяльнісних контекстах можливі ті чи інші висловлювання. Дисертація виконана в межах наукової теми "Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти", що розробляється кафедрою граматики та історії англійської мови Київського державного лінгвістичного університету (тема затверджена радою КДЛУ, протокол №5 від 27 січня 1997 року). Основна мета дослідження - комплексний аналіз функціонально-комунікативних особливостей інтерогативних висловлювань у сучасній англійській мові - визначила необхідність вирішення таких завдань: - розмежувати інтерогативні висловлювання за ознакою їх інформативності/ неінформативності; встановити звязок між питальним реченням і відповіддю на нього, на основі цього звязку запропонувати класифікацію питальних речень, які вживаються у сучасній англійській мові;У зв" язку з цим ми виділяємо дві групи питальних висловлювань: 1) інформативні (обов’ язкова умова успішності - відсутність у знаннях адресанта необхідної інформації) та 2) псевдоінформативні (адресант ставить запитання, відповідь на яке він знає). Адресат сприймає наведене вище запитання Are you in the hospital? як наслідок незнання адресантом того, що він (адресат) перебуває в лікарні. Звідси адресату стає очевидно, що оскільки адресанту невідомо про те, що адресат у лікарні, то тим більше йому не може бути відомо, у якій він лікарні. Реагуючи на загальне запитання з інверсованим порядком слів відповіддю випереджуючого змісту, адресат не лише прагне якомога повніше ліквідувати незнання мовцем певної ситуації, але разом з тим намагається тактовно не допустити деякої напруженості в розмові, адже, використовуючи як відповідь лише Yes чи No (або ж їх функціонально-семантичні еквіваленти) адресат свідомо чи несвідомо підштовхує адресанта до нових запитань, тим самим зводячи бесіду до випитування. Разом з тим адресат, реагуючи на такі питальні речення, не схильний до сліпого наслідування їх модальної тональності, яка диктується адресантом, а залишається прагматично активним, незважаючи на міру впевненості мовця у висловленому припущенні.