Дослідження різновиду вербальної інтеракції, що передбачає присутність у антропологічному просторі взаємодії, окрім учасників спілкування третього антропокомпонента – стороннього реципієнта як комунікативного актанта з перспективою спостерігача.
Аннотация к работе
Реферовану роботу присвячено розробці комунікативної моделі прагматичного різновиду вербальної інтеракції з розширеною антропокомпонентною структурою, в якій передбачена присутність у інтерактивному просторі взаємодії не лише стандартних учасників комунікації (адресанта та адресата - активних реагентів), але й стороннього реципієнта як релевантного субєкта спілкування з нестандартною комунікативною позицією спостерігача. Представлена модель з урахуванням фактору присутності стороннього реципієнта являє собою симбіоз комунікативних позицій мовця, слухача та спостерігача. Обєктом дослідження виступає прагматичний різновид комунікативної інтеракції між адресантом та адресатом, яка відбувається в умовах присутності третьої особи - стороннього реципієнта як учасника комунікації з нестандартною комунікативною позицією реципієнта-спостерігача. Для вирішення поставлених конкретних завдань у роботі було використано наступні методи: гіпотетико-дедуктивний метод, який передбачає добір фактичного матеріалу, побудову гіпотези й перевірку її істинності; метод дискурсивного аналізу та елементи конверсаційного аналізу, необхідність використання яких зумовлена ретельним аналізом не лише лінгвальних, але й позалінгвальних чинників комунікативної інтеракції, що виступають детермінантами комунікативної поведінки учасників комунікації; описово-аналітичний метод та елементи функціонального та актомовленнєвого аналізу використано для встановлення ілокутивного статусу висловлювань як активних реагентів, так і стороннього реципієнта. Особистий вклад дисертантки полягає у тому, що здійснений в роботі комунікативно-когнітивний аналіз вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом та аналіз комунікативної поведінки учасників спілкування в контексті зазначеної інтеракції збагачує сферу комунікативно-прагматичних досліджень та доповнює традиційну схему комунікативної інтеракції, розширюючи її антропологічний склад комунікативно релевантною фігурою стороннього реципієнта.У першому розділі, „Комунікативна модель вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом”, представлена модель цієї взаємодії із зазначенням специфіки антропологічного складу її учасників, розкрито комунікативну сутність позиції стороннього реципієнта як учасника комунікації із нестандартною комунікативною перспективою, представлена роль стороннього реципієнта як детермінанта комунікативної поведінки активних реагентів інтеракції та встановлено функціонально-прагматичні різновиди учасників комунікації в позиції реципієнтів, виходячи з понять інтерсубєктного простору та топікального поля інтеракції; проаналізована динаміка комунікативної взаємодії між активними реагентами в умовах присутності стороннього реципієнта та визначені складові процесу перерозподілу ролей у тріаді Адресант - Адресат - СР. Вербальна інтеракція зі стороннім реципієнтом характеризується виникненням в рамках зазначеної взаємодії інтерсубєктних поліадичних відносин, які реалізуються на двох інтерактивних рівнях комунікативних відносин: відносин між активними реагентами (І-ий рівень відносин), які взаємодіють у експліцитному режимі інтеракції, та відносин між активними реагентами та стороннім реципієнтом (ІІ-ий рівень відносин), які взаємодіють у імпліцитному режимі інтеракції. Дворівневий експліцитно-імпліцитний режим інтеракції спричиняє дворівневе розшарування ілокутивного змісту висловлювань активних реагентів: ілокуцію І-го рівня та ілокуцію ІІ-го рівня; остання є засобом здійснення активними реагентами комунікативного впливу на стороннього реципієнта. В ході аналізу фактичного матеріалу встановлено засоби ідентифікації стороннього реципієнта у дискурсі як субєкта комунікативної події, а саме, три групи засобів ідентифікації: семантичні маркери, представлені дієсловами із значенням overhear, eavesdrop; структурно-семантичні маркери, представлені дієслівними сполученнями типу happen to (over-)hear, chanced to (over-)hear, could (over-)hear та структурний маркер, який полягає у відсутності мовленнєвих ходів одного із присутніх під час розмови комунікантів, що й вказує на позицію реципієнта-спостерігача. · прихований реципієнт-аутсайдер, як сторонній реципієнт, що знаходиться в межах інтерактивного простору взаємодії, проте, поза межею її топікального поля і поза зоною зорового сприйняття його активними реагентами, розглядається як учасник комунікації із відсутньою комунікативною інтерференцією.Комунікативні реалії засвідчують, що у більшості типових ситуацій модель спілкування є симбіозом комунікативних позицій мовця, слухача та спостерігача і, таким чином, не заперечує наявність третього антропокомпонента цієї моделі - стороннього слухача (реципієнта) як окремого субєкта комунікації, релевантного до особливостей здійснення спілкування. В результаті проведеного дослідження була підтверджена гіпотеза про те, що в комунікативній дійсності антропологічний простір комунікативної інтеракції не обмежується лише мовцем (адресантом) та слухачем (адресатом), а включає також і третю особу - стороннього реципіє