Комунікативний феномен модерації в сучасному англомовному художньому дискурсі - Автореферат

Модерація є невідємною частиною так званих «культурних сценаріїв» мовленнєвої поведінки англомовної особистості, які примушують мовця зводити до мінімуму когнітивний дисонанс, тобто запобігати загрозі особі співрозмовника, виявляти стриманість та зваженість у висловленні власної думки, твердження, оцінки тощо. Однак незважаючи на наявність вищеозначених наукових праць, феномен модерації як невідємний компонент комунікативної свідомості англомовної особистості не зазнав поки що всебічного висвітлення з погляду його системних звязків з іншими стратегіями керування дискурсом. Саме це зумовлює своєчасність дослідження модерації як соціокультурно маркованої комунікативно-прагматичної категорії, розробки принципів її системної організації, диференціації її прагматичних варіантів та засобів їхньої реалізації в англомовному художньому дискурсі. Обєктом дослідження в роботі виступає комунікативно-прагматична категорія модерації, яка реалізується в мовленнєвій діяльності представників англомовних спільнот у модерованих висловленнях. Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена тим, що на матеріалі англійського художнього дискурсу вперше: - обґрунтований статус модерації як комунікативно-прагматичної категорії, маніфестованої в англомовному дискурсі системою взаємоповязаних комунікативних підсистем, обєднаних спільністю комунікативної інтенції стриманості, що реалізується продуцентом в особливого типу висловленнях - модерованих висловленнях;Leech), які передбачають використання мовцем сукупності стратегій мовленнєвої поведінки, спрямованих на запобігання потенційної загрози іміджу реципієнта висловлення і виникнення на цій основі конфліктних ситуацій, склали прагматичну базу для виокремлення категорії модерації в англомовному художньому дискурсі як такої, що детермінована соціокультурними нормами й правилами, які регулюють мовленнєву поведінку англомовної особистості. Худяков), дала змогу по-новому осмислити природу модусного компонента висловлення через виокремлення особливого типу висловлення - модерованого висловлення. Стратегічна невпевненість трактується як прагматичний варіант модерації, за допомогою якого мовець, стверджуючи наявний стан справ, навмисно висловлює сумнів в істинності свого судження з метою зменьшення його безапеляційності: (4) - «Would you mind if I thought about it?» - (Sutton blinked and seemed about to ask what.... is there to think about? У висловленні (8) мовець деінтенсифікує позитивну оцінку висловленої співрозмовником думки, надаючи їй характер «удаваності», використовуючи модератор - дієслово відповідної семантики seem. Недомовленість реалізується в оцінних (83% прикладів) та нейтрально-оцінних (17% прикладів) висловленнях, будучи спрямованою як на модерацію негативної / позитивної оцінки, так і на модерацію асерції, співвідноситься з поведінковим аспектом структури англомовної особистості і ґрунтується на дотриманні адресантом максим позитивної та негативної ввічливості, спрямованих на образопідвищення й уникнення образоушкодження адресата.Модерація розглядається як комунікативно-прагматична категорія, інваріантний зміст якої становить комунікативна інтенція стриманості, що притаманна представникам англомовних спільнот як етно-соціокультурно обумовлена особливість їхньої мовленнєвої поведінки. У сучасному англомовному дискурсі виокремлюється особливий тип висловлення - модероване висловлення, диференційною ознакою якого є наявність в модусі пропозиції модератора як іллокутивного показника реалізації мовцем комунікативної інтенції стриманості. Остання в залежності від комунікативної інтенції мовця виражає абсолютну оцінку «поганий» або «добрий», приблизну характеристику предмета висловлення, сумнів продуцента в істинності висловлюваного судження. Крім того субєктивна змінна може передавати бажання мовця щодо виконання адресатом наказу або розпорядження, чи його бажання виразити жаль у разі необхідності висловити відмову, заперечення чи незгоду. План змісту макрополя в цілому становить загальне категорійне інваріантне значення модерації, плани змісту мікрополів - варіантні реалізації цього інваріантного значення.

Основний зміст роботи

1. Модерація розглядається як комунікативно-прагматична категорія, інваріантний зміст якої становить комунікативна інтенція стриманості, що притаманна представникам англомовних спільнот як етно-соціокультурно обумовлена особливість їхньої мовленнєвої поведінки. В англомовному художньому дискурсі модерація представлена системою взаємоповязаних комунікативних варіантів (підсистем), а саме, мітигацією, стратегічною невпевненістю, недомовленістю, апроксимацією й девальвацією.

2. У сучасному англомовному дискурсі виокремлюється особливий тип висловлення - модероване висловлення, диференційною ознакою якого є наявність в модусі пропозиції модератора як іллокутивного показника реалізації мовцем комунікативної інтенції стриманості.

Відмінною рисою кожного типу МВ є ставлення мовця до пропозиційного змісту висловлення, що відбивається у його складовій - субєктивній змінній. Остання в залежності від комунікативної інтенції мовця виражає абсолютну оцінку «поганий» або «добрий», приблизну характеристику предмета висловлення, сумнів продуцента в істинності висловлюваного судження. Крім того субєктивна змінна може передавати бажання мовця щодо виконання адресатом наказу або розпорядження, чи його бажання виразити жаль у разі необхідності висловити відмову, заперечення чи незгоду.

Другою суттєвою характеристикою МВ є обмежена інтенсивність його іллокутивної сили, яка завжди детермінована ступенем стриманості, поміркованості, некатегоричності тощо у висловленні продуцентом свого ставлення до предмета опису, оцінки і под.

3. Клас модераторів налічує понад 100 мовних (лексичних, лексико-граматичних, синтаксичних, стилістичних) і дискурсивних (аргументація, компенсація) засобів вираження модерації в мовленні.

Розмежування модераторів за прагматичним потенціалом на моно- та поліфункціональні має значення для демонстрації процесу самоорганізації системи ФПМПМ як діалектичної єдності стійкості й мінливості. Перші, будучи контекстно-незалежними і максимально прагматично спеціалізованими, утворюють ядра відповідних МП. Інші, унаслідок властивого їм ширшого прагматичного потенціалу, утворюють периферії МП і часто опиняються при цьому в зонах перетину взаємоповязаних мікросистем модерації.

Із пяти виділених типів модераторів найбільшу комунікативну «багатовекторність» виявляють сигнали недомовленості, що пояснюється їхнім головним функціональним призначенням - породження імплікативного смислу висловлення. Унаслідок цього вказаний тип модераторів здатний модерувати негативну і позитивну оцінку, асерцію, відмову, незгоду і заперечення.

Комунікативний вектор мітигаторів також може бути різноспрямованим: до сфери їхнього функціонування входить модерація негативної оцінки, директивності, відмови, незгоди / заперечення. Найбільш специфічною функцією мітигаторів є модерація директивності через надання ними смислу висловлення імпліцитної іллокуції спонукання.

Комунікативний вектор сигналів невпевненості спрямований переважно на модерацію категоричності загального тону висловлення, а також на модерацію іллокуції наказу, незгоди чи заперечення.

Комунікативний вектор девальваторів та апроксиматорів є найбільш фіксованим, будучи спрямованим у першому випадку на модерацію позитивної оцінки, в другому - на приблизну номінацію окремого компонента змісту висловлення.

4. Формою організації КПК модерації є ФПМПМ. Від суто лінгвістичних полів, що виокремлюються в системі мови, ФПМП модерації відрізняється тим, що в його змістову основу покладена не мовна, а мовленнєва, а саме, комунікативно-прагматична категорія, яка існує на рівні дискурсу.

Відповідно до кількості прагматичних варіантів модерації ФПМПМ складається з пяти функціонально-прагматичних мікрополів. План змісту макрополя в цілому становить загальне категорійне інваріантне значення модерації, плани змісту мікрополів - варіантні реалізації цього інваріантного значення. План вираження ФПМПМ представлений модераторами. Відмінною рисою ФПМПМ є відсутність явно вираженого центра: воно являє собою розмите утворення (fuzzy set), гетерогене як у плані змісту, так і в плані вираження. Проте мікрополя, що входять до його складу (за винятком МП девальвації), виявляють організацію за принципом «ядро-периферія». За критерій розмежування ядерних і периферійних елементів кожного конкретного МП узято їхній прагматичний потенціал.

5. Пять мікрополів, що входять до складу ФПМПМ, мають, з одного боку, певну змістову та формальну автономію, з іншого, будучи безпосередньо повязаними один з одним, утворюють області функціональної взаємодії. Через варіативність поліфункціональних модераторів, зосереджених на периферії, мікрополя перетинаються один з одним. Простежується взаємозалежність між прагматичним потенціалом модератора та його активністю, а саме, чим більший цей потенціал, тим активніші його флуктуації. В структурі ФПМПМ наявні чотири сектора, де перетинаються чотири мікрополя; пять секторів - три мікрополя; три сектора - два мікрополя.

Прагматична узгоджена взаємодія на рівні висловлення компонентів різних МП (як ядерних, так і периферійних) і виникнення на цій основі перехідних випадків зумовлює внутрішню динаміку макрополя і є доказом самоорганізації макросистеми модерації в результаті синергії її складових частин.

Дифузність структури ФПМПМ, наявність вкладених підсистем-мікрополів, відсутність чітких меж між ними та активна внутрішньосистемна взаємодія компонентів (як периферійних, так і ядерних) характеризує його саме як синергетичну функціонально-адаптивну (макро)систему.

Дослідження модерації перспективно продовжити в напрямку розробки проблем міжкультурної комунікації, зокрема, спілкування представників германських, романських та славянських лінгвокультур, а також з погляду соціолінгвістики.

Основні ідеї та положення дисертації викладено в таких одноосібних публікаціях

1. Кишко С. Н. Модерация в свете теории высказывания / С. Н. Кишко // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. - 2007. - № 537. - С. 51-54.

2. Кишко С. Н. Категория модерации с позиций теории вежливости и принципа кооперации / С. Н. Кишко // Нова філологія. Випуск 32. - Запоріжжя, 2008. - С. 117-120.

3. Кишко С. Н. К вопросу о плане выражения категории модерации /

4. С. Н. Кишко // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Випуск 75 (2). - Кіровоград, 2008. - С. 54-57.

5. Кишко С. М. Прояви прагматичної інтенції стриманості в англомовному дискурсі / С. М. Кишко // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 105. Вип. 92. Філологія. Мовознавство. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - С. 42-45.

6. Кишко С. Н. Функционально-прагматическое макрополе модерации: синергетический аспект / С. Н. Кишко // Англістика та американістика. Збірник наукових праць. - Випуск 7. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського нац.ун-ту ім. Олеся Гончара, 2010. - С. 52-57.

7. Кишко С. Н. Дискурсивные особенности модерированного высказывания как разновидности оценочного / С. Н. Кишко // Матеріали VI Міжнародної наукової конференції Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація. - Харків, 2007. - С. 157-158.

8. Кишко С. Н. К вопросу о взаимодействии синергетической системы и среды / С. Н. Кишко // Матеріали IX Міжнародної наукової конференції Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація. - Харків, 2010. - С. 118-119.

9. Кишко С. Н. К вопросу о модерации высказывания (на материале английского языка) / С. Н. Кишко // Мови у відкритому суспільстві (матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції). - Чернігів, 2006. - С. 22-27.

10. Кишко С. Н. Функционально-прагматическая категория модерации: план выражения / С. Н. Кишко // Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація. - Харків, 2008. - С. 143-145.

11. Кишко С. Н. Функционально-прагматическое макрополе модерации (ФПМПМ): внутрисистемные связи / С. Н. Кишко // Актуальні проблеми філологічної науки та педагогічна практика. Матеріали Всеукраїнського науково-методичного семінару 4-5 грудня, 2009. - Дніпропетровськ: Вид-во Іновація, 2010. - С. 68-70.