Виділення моделей і комунікативних параметрів музично-виконавського висловлювання як чинника художньої цілісності музичного твору. Розгляд концепцій адресата музичного мовлення як індикаторів комунікативно-інтерпретаційної позиції музиканта-виконавця.
Аннотация к работе
Це пояснюється рядом причин, головна з яких полягає у предметному розгалуженні музикознавчих досліджень комунікативних факторів виконавської творчості, що вивчаються і теорією виконавства, зорієнтованою на комунікативну ланку „виконавець - композитор”, і музичною соціологією, в центрі уваги якої перебуває відношення „виконавець - слухач”. Потреба у синтезі набутих знань про окремі, специфічні сторони комунікативної природи музично-виконавського мистецтва, яка в процесах музичного спілкування виявляє себе через конкретні мовленнєві форми - висловлювання, визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, спрямованого на розкриття комунікативних механізмів музично-виконавського мовлення як чинників творчої взаємодії композиторів, виконавців та слухачів у процесах музичного спілкування. Методами дослідження, застосованими в дисертації, є: системний підхід - у створенні цілісної теоретичної картини музичного спілкування; метод моделювання - при співвіднесенні явищ спілкування та висловлювання в музиці з моделями їх лінгвістичних аналогів; структурно-функціональний аналіз - при виокремленні константних і модальних компонентів музично-виконавського висловлювання; історико-генетичний аналіз - у дослідженні архетипів музично-виконавського висловлювання в контексті еволюції музичних жанрів, стилів епохи тощо; компаративний аналіз - при порівнянні індивідуальних стилів музикантів-виконавців; комунікативно-психологічний аналіз - у дослідженні явища комунікативної дистанції в музично-виконавській творчості; антропологічний та біографічний підходи - у спробах реконструювання підтексту музично-виконавського висловлювання, дослідженнях особистісних, мотиваційних чинників творчості музикантів-виконавців. Важливим методологічним підгрунтям дослідження є концепція висловлювання М.Бахтіна, принципи якої лягли в основу інтегрованості дисертації з іншими науками - лінгвістикою, психологією, соціологією, естетикою тощо. У дисертації розроблено та систематизовано поняттєво-категоріальний апарат, відповідний до комунікативної специфіки музично-виконавського висловлювання, зокрема: 1) сформульовано дефініції понять музичного спілкування та музично-виконавського висловлювання; 2) конкретизовано поняття „тон музично-виконавського висловлювання”, „тональність музичного спілкування”, „підтекст музично-виконавського висловлювання”, „комунікативно-інтерпретаційна позиція виконавця”, „концепція адресата музичного мовлення” тощо; 3) створено типологію стилів індивідуального музично-виконавського висловлювання; 4) дано визначення двох основних архетипів музично-виконавського висловлювання як чинників стилетворення в процесах музичного спілкування - „екстравертного” та „інтровертного”.Завдання визначення поняття музичного спілкування вирішується через побудову відповідної моделі явища, сконцентрованої навколо актуального буття твору, тобто процесу виконання його для слухачів, що передбачає одночасну реалізацію основних векторів музичної комунікації - „виконавець - композитор”, „виконавець - слухач”, „композитор - слухач”. У підрозділі висвітлюється інтонаційний аспект музичного спілкування, основу якого становить процес естетичної взаємодії між композиторами, виконавцями та слухачами, опосередкованої музичним твором. Результатом узагальнення лінгвістичних, музикознавчих та семіотичних тлумачень комунікативної специфіки твору мистецтва в системі художнього спілкування стає твердження: знаковими одиницями музичного спілкування можна вважати музичні чи точніше музично-виконавські (адже внутрішньослуховий процес композиторської творчості передбачає також уявне озвучення-програвання) висловлювання, які ідентифікуються з текстами творів у письмовій чи усній формах. З позиції дихотомії „мова-мовлення”, прийнятої в сучасному музикознавстві, в роботі аналізуються приклади термінологічної фіксації певних фаз інтонаційного процесу в музиці. Відповідно до запропонованої В.Москаленком диференціації понять „інтонація” та „інтонування” постулюється положення щодо інтонування як універсальної характеристики музично-мовленнєвої діяльності всіх учасників комунікативного процесу в музиці.Концептуальний аспект музичного спілкування як смисловий результат комунікативної взаємодії композиторів, виконавців і слухачів багато в чому визначається динамікою сходження музичного сприйняття на більш високі, художні рівні цілісного осягання озвученого музичного твору, що безпосередньо повязано з формуванням комунікативної цілісності музично-виконавського висловлювання в процесі музичного спілкування. У результаті виокремлюються такі специфічно-мовленнєві атрибути музично-виконавського висловлювання, що відповідають поняттям „голос інтонаційного героя виконавського стилю” та „тон музично-виконавського висловлювання”. Виведення цих понять з метафоричного стану дозволяє зясувати, зокрема, що специфіка мовленнєвого виявляння музикантом-інструменталістом власного виконавського „голосу” та увиразнення його через відповідний тон музично-виконавського висловлювання по