Прийоми російського мовного спілкування. Багатоаспектний аналіз лінгвістичних особливостей комунікативної стратегії заохочення в розмові. Дослідження лексико-синтаксичних компонентів висловлювань і невербальних засобів спілкування ініціатора комунікації.
Аннотация к работе
Вивчення феномена комунікативних стратегій привертає увагу різних галузей гуманітарної науки: філософії; психології; соціології та мовознавства, у межах якого ці стратегії досліджуються крізь призму когнітивної (Р. Особливий інтерес у системі комунікативних стратегій викликає комунікативна стратегія заохочення, реалізація якої забезпечує ефективне подолання складних комунікативних ситуацій, які мають імпліцитно конфліктний характер, шляхом експлуатації позитивних стимулів і мотивів спілкування. Предметом дослідження виступають прагмалінгвістичні властивості комунікативної стратегії заохочення (типологія мовленнєвих тактик, соціально-психологічні характеристики мовців, специфіка реалізації установки мовця на певний тип впливу при виборі відповідних тактик заохочення, а також взаємодія вербальних і невербальних компонентів їх реалізації). Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому розроблено методику прагмалінгвістичного дослідження комунікативної стратегії, уперше у вітчизняній лінгвістиці проведено комплексний аналіз комунікативно-прагматичних властивостей комунікативної стратегії заохочення в російському мовному спілкуванні: визначено репертуар тактик заохочення (більшість із яких були вперше виділені в процесі дослідження), уперше розмежовано поняття «мовленнєва» і «комунікативна» тактика; виокремлено стереотипний та динамічний складники комунікативної стратегії; описано типову модель комунікативної стратегії заохочення, яка включає систему взаємоповязаних вербальних і невербальних комунікативних дій; подано типологію тактик заохочення з огляду на соціально-психологічні характеристики співрозмовників та установки мовця на маніпулятивний або актуалізаційний типи впливу; виокремлено мовні маркери кожної з досліджуваних тактик заохочення; визначено специфіку невербальних компонентів спілкування, які супроводжують мовленнєві тактики заохочення. Наукова новизна отриманих результатів, зумовлена вибором обєкта, предмета і підходів дослідження, узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист: 1) комунікативна стратегія заохочення - це багаторівневий план комунікативної поведінки, який визначає систему вербальних і невербальних дій мовця, спрямованих на реалізацію принципу «перемоги над співрозмовником» шляхом експлуатації позитивних емоцій і стимулів для досягнення комунікативно-прагматичної мети; семантичним ядром досліджуваної стратегії є обєктивація всіх видів і способів заохочення у процесі спілкування; у системі комунікативних стратегій мовного спілкування досліджувана стратегія може належати і до загальних стратегій мовного спілкування як допоміжна стратегія організації спілкування, і до часткових стратегій у якості основної стратегії ведення комунікації; комунікативна стратегія заохочення обєднує в собі ознаки стратегій кооперативного та конфронтаційного типів;Серед компонентів внутрішнього плану КС виділяються так звані константні складники, до складу яких входить репертуар тактик (мовленнєвих та комунікативних), певна система комунікативних ходів і внутрішня схема комунікативних дій, яка обєднує ці компоненти на кожному етапі реалізації стратегії; а серед складників зовнішнього плану комунікації - варіативні, до яких належать: чинник комунікативної ситуації, кількість учасників комунікації (міжособова/масова комунікація), позиції мовців (сильна/слабка, активна/пасивна), соціально-психологічні характеристики мовців та їх статусно-рольова диференціація. Відповідно, комунікативна стратегія заохочення (КСЗ) визначається як багаторівневий план комунікативної поведінки, який визначає систему вербальних і невербальних дій мовця, спрямованих на реалізацію принципу «перемоги над співрозмовником» шляхом експлуатації позитивних емоцій і стимулів для досягнення комунікативно-прагматичної мети. Так, на початку спілкування мовець використовує тактику пригощання, апелюючи до раціонального каналу сприйняття інформації, потім, не досягнувши очікуваного результату, звертається до емоційно налаштувальних МТ позитивних обіцянок, компліменту, прихованого компліменту, залучення співрозмовника до «свого кола», загального схвалення та перебільшення значущості мовця, які підкріплюють вплив на співрозмовника, викликаючи позитивні емоції, чим власне і забезпечується досягнення поставленої мети. Результати проведеного аналізу показують, що загальною метою всіх МТ заохочення є: нейтралізація негативних висновків, які можуть бути зроблені співрозмовником щодо мовця, його реплік, пропозицій або намірів; позитивна репрезентація мовця і його комунікативно-прагматичної мети (у разі, коли вона експлікована); а також стимуляція позитивних емоцій співрозмовника за допомогою всіх засобів, що належать до понятійного спектра «заохочення». До репертуару мовленнєвих тактик морального заохочення входять такі: МТ компліменту (прямого і прихованого), МТ похвали (професійних/особистих якостей), МТ схвалення (у т.ч. загального схвалення), МТ вияву професійної/особистої зацікавленості, МТ перебільшення соціальної зна