Пізнавальна діяльність розумово відсталих молодших школярів. Особливості мовлення учнів з вадами інтелекту. Емоційно-вольова сфера дітей. Процес формування у них комунікативних навичок. Фактори, які впливають на розвиток комунікативної діяльності дитини.
Аннотация к работе
Саме в цьому віці влаштовуються правила і норми спілкування, яким дитина буде слідувати завжди і скрізь незалежно від обставин, що помічають Петрова В.Г.(2000), Н.В. Характер мовного і експресивного спілкування визначить міру самостійності і ступінь свободи дитини серед інших людей протягом її життя. Недостатньо дослідженим також залишається питання про можливості формування, розвитку та корекції вад спілкування даної вікової категорії дітей з інтелектуальною недостатністю. Сучасний етап розвитку суспільства висуває нові завдання виховання дітей молодшого шкільного віку з порушенням інтелекту. Велике значення приділяється проблемі психологічної адаптації дітей до школи і до суспільства, де провідну роль відіграє спілкування дітей з дорослими, як центральна ланка когнітивного і вольового розвитку дитини.Спілкування може виступати як сторона діяльності, а остання - як умова спілкування; нарешті, спілкування інтерпретується як особливий вид діяльності. Але тут необхідно підкреслити відмінність даного підходу до спілкування від типових для західної соціальної психології підходів до комунікативного процесу як до зовнішнього поведінки, що характеризується з формально-кількісної точки зору [28]. Розглядаючи комунікативну діяльність як процес взаємодії конкретних особистостей, які певним чином сприймають один одного, ставляться один до одного, обмінюються інформацією та впливають один на одного, ряд авторів (Б. Потреба в спілкуванні полягає в прагненні людини до пізнання й оцінки інших людей, а через них і з їх допомогою - до самопізнання і самооцінки. Але спілкування грає в цьому відношенні особливу роль, тому що спрямоване на іншу людину як на свій предмет і, будучи двостороннім процесом (взаємодією), призводить до того, що пізнає і сам стає обєктом пізнання і відносини іншого або інших учасників спілкування..Комунікативна культура молодших школярів з однолітками має ряд істотних особливостей, якісно відрізняють від спілкування з дорослими. Це явище у молодшого школяра, у свою чергу викликане різким розширенням кола спілкування, оточення, діапазону міжособистісних стосунків та вимог, що висуваються до дитини. Молодший школяр для досягнення мети використовує велику кількість різноманітних операцій. У спілкуванні з однолітками у молодшого школяра спостерігається в 9-10 разів більше експресивно - мімічних проявів, що виражають найрізноманітніші емоційні стани від лютого обурення до бурхливої радості, від ніжності і співчуття до гніву. Емоційна насиченість контактів молодших школярів повязана з тим, що одноліток стає більш віддається перевага і привабливим партнером по спілкуванню і значимість спілкування, яка виражає ступінь напруженості в спілкуванні і міру спрямованості до партнеру, значно вище в сфері взаємодії з однолітком, ніж з дорослим [39].Під поняттям розумова відсталість обєднані численні і різноманітні форми патології, які проявляються в недорозвиненні пізнавальної сфери. Під розумовою відсталістю слід розуміти загальне недорозвинення психіки дитини, в якому центральне і визначальне місце займає недорозвинення пізнавальної діяльності та інших вищих психічних функцій. При розумової відсталості, наприклад, ті екзогенні фактори, які не є безпосередньою причиною недорозвинення мозку дитини, можуть сприяти виявленню генетичних дефектів або обтяжувати прояви спадкового захворювання. Такя як дефекти розвитку пізнавальної сфери надзвичайно неоднорідні за походженням, можуть існувати численні різноманітні механізми, що порушують формування і розвиток мозку, а також велике число самостійних нозологічних форм розумової відсталості. Ті форми, при яких відзначаються чітко окреслені специфічні соматичні прояви, що дозволяють встановити нозологічний діагноз на підставі клінічних даних, і ті, при яких нозологічну форму хвороби можна встановити за допомогою сучасних методів спеціальних лабораторних досліджень, називають диференційованими формами розумової відсталості [9].Органічне ураження центральної нервової системи призводить до ряду порушень вищої нервової діяльності (ВНД), які, в свою чергу, обумовлюють відхилення в пізнавальній діяльності розумово відсталих дітей. У числі особливостей ВНД розумово відсталих відзначають наступні: слабкість замикальних функції кори головного мозку (значно повільніше, ніж в нормі формуються нові умовні звязки, які лежать в основі навчання і виховання), труднощі вироблення диференціювань, їх мала стійкість (погане орієнтування в навколишньому оточенні, невміння застосовувати на практиці ті чи інші правила), слабкість, інертність нервових процесів (слабкість процесу збудження обумовлює погане замикання нових умовних звязків, слабкість гальмування призводить до поганої якості диференціювання), порушення рівноваги процесів збудження і гальмування, схильність до частого охоронного гальмування, зниження пластичності ЦНС [15]. Особливості ВНД розумово відсталого школяра проявляються в дефектах пізнавальних процесів - уваги, памяті, сприйняття, мислення, мовлення. Серед основних недоліків уваг
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження комунікативної діяльності розумово відсталої дитини молодшого шкільного віку
1.1 Структура комунікативної діяльності
1.2 Фактори, які впливають на розвиток комунікативної діяльності
1.3 Особливості комунікативної діяльності молодших школярів
Розділ 2. Характеристика комунікативної діяльності розумово відсталої дитини молодшого шкільного віку
2.1 Структура дефекту при розумовій відсталості
2.1.1 Пізнавальна діяльність розумово відсталих молодших школярів
2.1.2 Особливості мовлення учнів молодших класів з вадами інтелекту