Умови гармонізації соціальної взаємодії з огляду на комунікативну дихотомію. Захист негативного та позитивного соціальних "облич" в контексті самоідентифікації суспільства у складі спільноти. Шляхи і умови взаємної адаптації суспільств під час інтеграції.
Аннотация к работе
Сучасний глобальний процес формування взаємоповязаного світу, де між суспільствами зникають звичні барєри та кордони, що, з одного боку, ставали на заваді взаємодії, а з іншого боку, захищали їх від непередбачених втручань, зумовлює актуальність обраної теми. В цьому контексті асиметрична глобальна взаємодія, що структурує сучасний світ у сфері інформаційного соціокультурного обміну між суспільствами-донорами та суспільствами-реципієнтами, приводить до загострення проблеми взаємного прямого та прихованого впливу одних суспільств на інші. Теоретичний соціально-філософський аналіз чинників побудови спільного соціокультурного простору під час взаємодії суспільств, шляхів їх пристосування та співіснування в цьому просторі призначений зясувати оптимальні умови приєднання суспільства до спільноти, що не ставали б на заваді самоідентифікації його як учасника міжсуспільної комунікації. Оскільки для сучасної України в світлі прагнення до інтеграції та тих трансформацій, що відбуваються у вітчизняному соціумі, найістотнішими є зрушення у визначенні соціальної ідентичності суспільства як учасника глобальної взаємодії, існує нагальна потреба у дослідженні, передусім, комунікативних засад, що зумовлюють інтеграційні процеси. Таким чином, актуальним є осмислення механізмів інтеграції, що впливають на трансформації у відносинах між суспільствами, а також позитивних та негативних наслідків перетворень у сфері самоідентифікації суспільств, спричинених глобалізацією.У першому розділі „Теоретико-методологічні засади соціальних процесів обєднання в контексті міжсуспільної взаємодії” визначено ступінь наукового опрацювання теми, а також поняття інтенції суспільства, комунікативної, стратегічної та фатичної взаємодії, спільного соціокультурного середовища, позитивного та негативного соціальних „облич”, які складають теоретичну базу роботи. У підрозділі 1.2 „Філософська генеза питання та методи дослідження інтеграційних процесів” визначено, що на тлі великої кількості робіт, присвячених взаємодії між суспільствами (переважно, в економічній та культурній сферах), бракує комплексного дослідження, яке прослідкувало б комунікативні засади та механізми перетворень у соціокультурній сфері контактуючих суспільств під час здійснення інтеграційних процесів. У другому розділі „Аналіз впливу інтеграційних процесів на формування ідентичності суспільства” розглядається самоідентифікація суспільства, а також його соціокультурна кодова система, з огляду на її складові, чинники формування та динаміку перетворень під час інтеграційних процесів. Шляхи формування Я-концепції під час взаємодії суспільств” увага приділяється визначенню ознак соціокультурної кодової системи суспільства як узагальненого досвіду сприйняття дійсності його членами, який передбачає існування критеріїв всотування чи відторгнення інформації, а також її віднесення до сфери “прийнятного” чи “чужорідного”. У підрозділі 2.3 „Ознаки та властивості стадій сформованості Я-концепції суспільства” йдеться про динаміку соціокультурної кодової системи суспільства з огляду на його здатність до здійснення обміну інформацією, інтенціями та засобами впливу з іншими учасниками комунікації під час утворення суспільних обєднань.