Розробка евристичних принципів вивчення стереотипної мовленнєвої поведінки мовної особистості в дискурсі. Аналіз вербальних способів реалізації стратегій позитивної і негативної ввічливості в комунікативних ситуаціях вікторіанського жіночого дискурсу.
Аннотация к работе
Мовна особистість трактується в сучасній лінгвістиці як трьохрівнева вербально-, когнітивна та прагматична єдність, як сукупність мовленнєвих здібностей і характеристик особистості, що зумовлюють створення і сприйняття текстів (Ю.М. Бєссонової, складаються і закріплюються в суспільстві за допомогою інституціалізації та ритуалізації гендерної ознаки, але стереотипна мовленнєва поведінка ВЖ ще очікує на дослідження. Це засвідчує нагальну потребу моделювання стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ, вербалізованої засобами англійської мови XIX ст. у конкретних ситуаціях її дискурсу, який відбиває ментальність Вікторіанської доби. Мовленнєва поведінка втілюється в дискурсі, дослідження якого є актуальними для сучасної лінгвістики, хоча загальноприйнятного розуміння поняття дискурс ще не досягнуто (А.Д. У нашому аналізі мовленнєвої поведінки ВЖ, виходячи із соціальних і ментальних засад дискурсу, трактуємо його як процес і продукт мисленнєво-комунікативної діяльності мовної особистості, як спілкування людей, опосередковане їхньою приналежністю до тієї чи іншої соціальної групи у певній ситуації мовлення (Н.Д.У реферованій роботі антропоцентричний підхід зумовлює обрання діяльнісного та системного принципів аналізу стереотипної мовленнєвої поведінки ВЖ, які акцентують соціокультурну зумовленість, динамічність та мінливість дискурсу, єдність стратегій зближення й віддалення у системі стратегій ввічливості, комплексність розуміння мовної особистості, соціально-діяльнісного стереотипу мовленнєвої поведінки. Модельну особистість - соціально-психологічний прототип ВЖ, носія вікторіанської ментальності і моралі, - виділяємо не за гендерним, а за соціокультурним критерієм: це представниця середнього або вищого класів вікторіанської Англії. Соціолінгвістична складова поведінкових характеристик мовної особистості ВЖ - стандартизована англійська мова освіченої жінки, її прагмалінгвістичною складовою є стереотипні дискурсивні ходи, що реалізують стратегії позитивної і негативної ввічливості. Ціннісний план мовної особистості ВЖ містить етичні й утилітарні норми поводження, властиві представникам середнього і вищого класів британського етносу у Вікторіанську добу. Наші дані про мовлення ВЖ, репрезентоване у драмах авторів-чоловіків дозволяють моделювати соціально-мовленнєвий портрет (стереотип) ВЖ у формі екзостереотипу - уявлення про її мовленнєву поведінку, що склалося в інших членів суспільства на основі спільного стереотипу-образу, який відбиває морально-етичні й соціально-культурні норми й цінності епохи.Основний (актуальний) шар концепту “увічливість” трактує її як зовнішній аспект поведінки, у т.ч. мовленнєвої, яка є соціально коректною, а не дружньою; за додатковими (пасивними) ознаками ввічливість є актуальною тільки для вищих шарів суспільства; етимологічно ввічливість властива городянам. У мовній картині світу концепт «увічливість» вербалізується у вигляді стратегій позитивної і негативної ввічливості (стратегій зближення та віддалення). Отже, стратегії увічливості вікторіанського жіночого дискурсу відбивають вербалізовану засобами англійської мови XIX ст. стереотипну комунікативну поведінку аналізованої мовної особистості відповідно до соціальної приналежності ВЖ та її співрозмовників згідно з ментальністю епохи. Екзостереотип змальовує вікторіанський жіночий дискурс як підвищено емоційний, що виражається вживанням емоційно-забарвлених прикметників та дієприкметників типу wonderful(ly), awful(ly), extremely (стратегія Р2); як оптимістичний (стратегія Р11 реалізується словами, словосполученнями та реченнями, які обєднані семою “надія” - to hope, to be certain, to be sure/surely, no doubt, of course); націлений на взаємодію із співрозмовниками (стратегія Р13 - інформування про спонукальні причини дій мовця та запитування про причини вчинків слухача). Стратегії ввічливості вікторіанського жіночого дискурсу представлені різними мовними одиницями: на рівні слова - уживанням інклюзивних займенників we, us (стратегія Р12); на рівні словосполучення - звертаннями на власне імя та у формах (my) dear/darling імя до подруг і родичів, звертаннями типу (my) dear імя/титул до світських знайомих (стратегія Р4); на рівні речення - сегментованими питаннями і повторами у діалогах (стратегія Р5); на рівні мовленнєвого ходу у дискурсі - стратегією пошуку тем, цікавих для обох співрозмовників (стратегія Р7) і обіцянок (стратегія Р10).Встановлено, що стереотипна ВЖ має такі соціолінгвістичні характеристики: приписаний статус представниці середнього і вищого класів; придбаний статус заміжньої жінки чи старої діви; соціально-ситуативні ролі матері, дружини, дочки, тітки, племінниці, господині та світської знайомої. Спілкування ВЖ проходить у межах первинних соціальних відносин у первинній соціальній групі (з домочадцями й прислугою) і вторинних відносин у вторинній соціальній групі (поза родиною, у гостях). Тематика стереотипного вікторіанського жіночого дискурсу включає: · виявлення почуттів (25,5%): Sir Robert Chiltern: Oh, love me al