Комунікативні фактори функціонування публіцистичних текстів (на матеріалі журналів "Літературно-науковий вісник" і "Питання філософії та психології") - Автореферат
Співвідношення соціокультурних тенденцій із внутрішніми закономірностями журналістського процесу. Жанрові особливості публіцистики як способу і форми організації одного з цілеспрямованих комунікативних процесів. Якісні параметри основних видів дискурсів.
Аннотация к работе
З поступовою універсалізацією ролі комунікації у суспільстві новітній комунікативний простір формується як продукт взаємодії низки рівнозначних незалежних учасників. У цій новій ситуації комунікація стає обєктом усебічних досліджень, оскільки від рівня знання специфіки різноманітних форм інтеракції залежить продуктивний перебіг основних суспільних процесів. Важлива роль у впровадженні нової соціальної парадигми, на наш погляд, має бути відведена журналістиці, яка розуміється як соціальний інститут, що легітимує суспільні процеси в режимі діалогу. Найбільш значним дослідженням дискурсу масової комунікації в українському і зарубіжному контекстах нам видається теоретична праця групи вітчизняних авторів „Масова комунікація”. Тема дисертації має звязок з науковою плановою тематикою кафедри журналістики Дніпропетровського держуніверситету (“Масова комунікація в соціокультурному контексті”, “Сучасний стан теорії та практики масової комунікації в Україні та за її межами”) і підпорядкована програмі теоретичної та практичної допомоги ЗМІ регіону в рамках діяльності Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.Важливий теоретико - методологічний наголос у підрозділі зроблено на феноменологічному підході, який зумовлює чітку закономірність: рівень комунікативності з необхідністю визначає як особливості функціонуючого на ньому угруповання людей, так і жанрову специфіку створених ними текстів. Публіцистична (світоглядна) модель комунікації, формально виражена як “трансраціональна тотожність частини цілому”, відображає структурну відповідність їй взаємодіючих в надрах культури явищ та чинників різноманітної природи і значущості: У другому підрозділі першого розділу “Публіцистика журналу в світлі комунікативного аналізу” на конкретному матеріалі доведені ті теоретичні положення, які були висунуті нами у першому підрозділі. Грушевського “Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII віці” розгортався як публіцистичне відтворення розвитку форм релігійної свідомості, що дозволяло історику доводити особливу роль релігії та церкви як організаційної сили в національному процесі.); Маються на увазі такі її визначальні риси - поліхронічність (як корінна відмінність української міфології від російського профетистського міфу), діалектичність (функціонування в публіцистичних текстах архетипів-антиподів у ролі ключових слів, навколо яких групувалися основні соціальні теми), катарсичність (ефект “очищення” в публіцистичних текстах широко використовував С. У першому підрозділі другого розділу “Соціокультурний простір функціонування журналу” доведено, що специфіка “ПФП” цілком відповідає комунікативній послідовності: світоглядна спілка (Московське психологічне товариство) - видання, побудоване за світоглядними принципами (“ПФП”) - публіцистика, яка продукувалася виданням (здійснене на світоглядних засадах інформування).