Проблематика комунікації в сучасній політичній науці. Зміст політичної комунікації, та її основні функції. Наявність комунікативного виміру політики та комунікативних параметрів політичної системи в рамках домінуючої в політичній науці матриці.
Аннотация к работе
Якщо політична система це «конкретно-історична форма взаємодії субєктів політики та організації відносин між ними, що владно впорядковує, оформлює та заключає в певні межі політичну діяльність в суспільстві», то політична комунікація це «процес передачі політичної інформації, її переміщення як всередині політичної системи між її елементами і підсистемами, так і між політичною системою і суспільством» [2,с.26]. При цьому «політична комунікація має на увазі не однобічну спрямованість сигналів від еліт до маси, а весь діапазон неформальних комунікаційних процесів в суспільстві, які завдають різноманітні впливи на політику» [4,р. Загальновідомими є також концепції комунікації, змістом яких є твердження, що політика існує в першу чергу в текстовому, комунікативному полі [5]. Оминаючи філософські та найбільш дискусійні питання даних концепцій, ми можемо констатувати наявність комунікативного виміру політики та комунікативних параметрів політичної системи в рамках домінуючої в політичній науці матриці [7]. Основними функціями політичної комунікації по відношенню до політичної системи є: по-перше, системоутворюючі, а саме, встановлення певних параметрів системи в рамках комунікативних систем (ідеологічні параметри системи, міфологічні, символічні системи, а також комунікативне супроводження функціонування певних основоположних інститутів політичної системи конституції, правил партійної взаємодії, способів діяльності соціально-політичних рухів і т.д.); по-друге, системовідновлюючі: встановлення параметрів «допустимої» та «девіантної» політичної поведінки в рамках існуючих інститутів, комунікативних режимів протікання будь-яких акцій політичних акторів; по-третє, інструментальні: легітимації та делегітимації певної політичної еліти, лідера, політичного процесу (революція, реформа і т.і.), ідеології, міфу і т.д., змістом якої в загальному розумінні є процес «створення інформаційної (символічної, духовної) спільності комунікатора та реципієнта, забезпечення ідейної єдності сторін» [2,с.20].
Список литературы
комунікація політичний система
1. Политические коммуникации / Под ред. А. И. Соловьева. - М.: Аспект Пресс, 2003 -332 с.
2. Грачев М.Н. Политическая коммуникация/М.Н. Грачев // Вестник Российского университета дружбы народов. -Серия: Политология. 1999. -№ 1. -С. 24-39.
3. THEDICTIONARY OFPOLITICALANALYSIS/Eds.: J.C. Plano, R.E. Riggs, H.S. Robin. ABC Clio. Canta Barbara. USA Great Britain, 1982. p. 28).
4. Pye L. Political Communication // The Blackwell Encyclopedia of Political Institutions. Oxford; New York, 1987.
5. Хабермас Ю. Проблема легитимации позднего капитализма/Ю. Хабермас - М.: Праксис, 2010. - 272 с.
6. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального/Ж. Бодрийар Екатеринбург, 2000. 90 с.
7. Токовенко О.С. Трансформація дисциплінарної матриці політичної науки (історико-політологічний аспект) /О.С. Токовенко //Вісник Дніпропетровського університету. Серія Соціологія. Філософія. Політологія. Вип. 19. Дніпропетровськ, 2009.-С. 256-261.
8. БІШОПДЖ. Ф. Ілюзія громадської думки: факт і артефакт в американських опитуваннях (Уривки з книги. Частина 2) /Дж. Ф. Бішоп. // Політичний менеджмент. -
9. -№5(26).-С. 5-12.
10. Вацлавик П., Бивии Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия/П. Вацлавик, Д. Бивии, Д. Джексон / Пер. с англ. А. Суворовой. - М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО Пресс, 2000. - 320 с.
11. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции посоциальной и политической психологи/А.П. Назаретян С-Пб.:»Питер», 2003. 112 с.
12. Шарп Д. От диктатуры к демократии: Стратегия освобождения /Д. Шарп / Пер. с англ. Н.Козловской М.: Новое издательство, 2005. 84 с.
13. Крылов А. Н. Менеджмент коммуникаций. Теория и практика/А. Н. Крылов. М.: Издательство Национального института бизнеса, 2002. 228 с.