Зародження і розвиток законів гармонії. Поняття та закономірності побудування композиції, її засоби, колірна гармонія, визначення ролі та значення в сучасному образотворчому мистецтві. Обґрунтування вибору тематики композиції, актуальні напрямки дизайну.
Аннотация к работе
Важливо не тільки пізнати математичну основу творів мистецтва, але і навчитися нею користатися настільки ж активно, як у техніці, де будь-яку деталь, вузол чи виріб можна охарактеризувати деякими параметрами. Сучасний фахівець повинний бачити і розуміти взаємозвязок таких, здавалося б, протилежних областей, як наука і мистецтво, щоб ще глибше засвоїти і використовувати закони гармонії навколишнього нас світу. Будь-яка композиція має визначені властивості і якості, найважливішими з який є: пропорційність, масштабність, композиційна рівновага, єдність характеру форм, колористична і тональна єдність. Метричний ряд може бути простим, заснованим на повторі одного елементу; більш складним, коли ряд скоординований з іншим; дуже складним, коли в композиції розвивається одночасно кілька рядів метричних повторів. Між різними кольорами будь-якої композиції існує очевидний взаємозвязок, кожен колір врівноважує чи виявляє інший і два кольори разом впливають на третій Зміна одного кольору приводить до руйнування колористичної, колірної гармонії художнього твору і викликає необхідність змінювати всі інші кольори.Закони гармонії зародилися ще у Древньої Греції, де перші спроби знайти закономірності в гармонії здійснили піфагорійці. Піфагор був упевнений, що гармонія має чисельне вираження. Однак більш впливовою концепцією є гіпотеза про гармонічні співвідношення, що задаються числами Фібоначчі. Можна привести безліч прикладів і з інших областей, у яких перші члени ряду Фібоначчі відіграють важливу роль. Теорія чисел Фібоначчі доповнюється теорією так називаного золотого перетину, що вперше згадується в III в. до н.е. у «Початках» Евкліду.
Вывод
Закони гармонії зародилися ще у Древньої Греції, де перші спроби знайти закономірності в гармонії здійснили піфагорійці.
Піфагорійці вважали, що музика є окремим проявом математики. Вони створили навчання про космос як про музично звучне тіло. Піфагор був упевнений, що гармонія має чисельне вираження. Саме його школою були закладені основи музичної акустики.
Однак більш впливовою концепцією є гіпотеза про гармонічні співвідношення, що задаються числами Фібоначчі. Числа Фібоначчі досить добре відображають обєктивні закономірності. Можна привести безліч прикладів і з інших областей, у яких перші члени ряду Фібоначчі відіграють важливу роль. Теорія чисел Фібоначчі доповнюється теорією так називаного золотого перетину, що вперше згадується в III в. до н.е. у «Початках» Евкліду. Ідея золотого перетину широко використовувалася в живописі й античній архітектурі, що, до речі, не єдині області, де спостерігається такий принцип пропорційного розподілу інтервалу. У результаті вивчення музичних добутків зясувалося, що кульмінація мелодії теж часто приходиться на крапку золотого перетину її загальної тривалості. На малюнку А. Дюрера «Вивчення пропорцій» добре видно: розміри тіла людини (за одиницю виміру обрана голова) відносяться як 1:2:3:5:8 і складають ряд Фібоначчі.
Таким чином, закономірності, описувані числами Фібоначчі і геометричною прогресією, не випадкові. Дуже імовірно, що вони характеризують міру зміни яких-небудь проявів матеріального світу, причому числа Фібоначчі відображають підсумовування властивостей, а геометричні прогресії і логарифмічні спіралі їх експонентне зростання чи убування.
З розвитком науки і техніки всі частіше будуть, з одного боку, застосовувати в науці знання і досвід мистецтва, а з іншого боку - вирішувати на базі сучасних наукових досягнень задачі, звязані з мистецтвом.
Разом із тим, виникли і нові віяння, що визначають сучасні уяви про формування якого-небудь витвору, найважливішими з яких є поняття композиції та її законів, структури і засобів, і кольорова гармонія.
У творчості композиція служить визначеної мети: донести до користувача необхідну інформацію, не викликавши в нього відторгнення.
Композиція характеризується як ціле з закономірно звязаними між собою і цілим частинами (елементами), у якому нічого не можна перемістити чи змінити, від якого нічого не можна відняти і до якого нічого не можна додати без збитку художньому образу.
Будь-яка композиція має визначені властивості і якості, найважливішими з яких є: пропорційність, масштабність, композиційна рівновага, єдність характеру форм, колористична і тональна єдність. Саме ця група якостей забезпечує свого роду комплексну якість композиції - гармонічну цілісність форми.
Колірна гармонія - найважливіший засіб художньої виразності в дизайні поряд з композицією, перспективою, фактурою, світлотінню і т.д.
Колірна гармонія в дизайні - це погодженість кольорів між собою в результаті знайденої пропорційності площ кольорів, їхньої рівноваги і співзвуччя, заснованої на перебуванні неповторного відтінку кожного кольору.
Сьогодні класичні закони гармонії, композиції і кольору і в нас час знаходять свій вираз у сучасних витворах, доставляючи людині як зручність у користуванні і уяву комфорту, так і душевну рівновагу і задоволення почуття прекрасного.
Список литературы
1. Деготь Е. «К эстетике нерыночного предмета. М., 2002.»
2. Латышев «Л., Латышев В. По единым законам гармонии. М, 2001.»
3. Родченко «А. Опыты для будущего. Дневники. Статьи. Письма. Записки. - М.: Грант, 1996.»