Частота виникнення переломів нижньої щелепи, оцінити ефективність методів їх лікування. Вірогідність виникнення гнійно-запальних ускладнень у постраждалих з відкритими травматичними переломами, ефективність запропонованої методики лікування хворих.
Аннотация к работе
Завдяки науковим дослідженням вітчизняних та зарубіжних вчених, вдалося поглибити уявлення про патогенез травматичних переломів щелеп, вдосконалити підходи до хірургічного і консервативного лікування, розробити нові методи оптимізації репаративної регенерації кістки. Важлива роль в лікуванні відкритих травматичних переломів нижньої щелепи належить антисептичним та антибактеріальним препаратам, дія яких спрямована на зменшення мікробної сенсибілізації (Весова Е.П., 1994; Тимофеев А.А., 2002). Зважаючи на кількість ускладнень при лікуванні відкритих травматичних переломів нижньої щелепи та недостатню ефективність існуючих способів лікування, доцільно вивчити ефективність препаратів, до складу яких входять природні сполуки з різноманітною біологічною дією в комплексі лікувальних засобів, при даному виді травми. Оцінити ефективність запропонованої методики лікування хворих з відкритими травматичними переломами нижньої щелепи на основі характеристики показників кісткового новоутворення та резорбції порівняно із традиційними методами лікування. На основі даних клініко-лабораторного обстеження оцінити ефективність запропонованих методик лікування хворих з відкритими травматичними переломами нижньої щелепи.Обстежено 120 хворих віком від 17 до 64 років з відкритими переломами нижньої щелепи, які були госпіталізовані не пізніше 3-ї доби після травми, знаходились на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії КМКЛ № 12 за період 2004-2007 рр. Для вивчення результатів лікування переломів нижньої щелепи, оцінки частоти та характеру посттравматичних ускладнень, уточнення факторів, що сприяли їх виникненню, проведено аналіз архівного матеріалу (1621 архівних історій хвороби пацієнтів з травматичними переломами нижньої щелепи) щелепно-лицевого відділення КМКЛ № 23 ім. В першій групі (група порівняння) хворі (40 осіб) отримували традиційне лікування: призначали один або комплекс антибіотиків (лінкоміцин, цефран, цефтріаксон) залежно від тяжкості стану хворого, антигістамінні (діазолін, лоратадін), протизапальні препарати, знеболювальні препарати (анальгін, кетанов) та кількоразово впродовж доби проводили обробку порожнини рота розчином антисептика (водяний розчин хлоргексидину). В другій (80 осіб), основній групі, разом зі стандартними лікарськими призначеннями пацієнтам проводили курс лікування концентратом поліфенолів винограду - «Еноант» (перорально після їжі з розрахунку 0,25-0,5 мл на 1 кг ваги тіла та тричі на добу по 10-15 мг в вигляді внутрішньоротових ванночок), одноразове внутрішньовенне введення озону (з концентрацією 3 мл/л на 2-3 добу після отримання травми) та наносорбентом - «Силікс» в вигляді внутрішноротових іригацій двічі на добу під наглядом та контролем лікаря, впродовж всього періоду знаходження хворого в стаціонарі. перелом гнійний щелепа лікування Першу з них (група ІІ) склали хворі, які в середньому мали показник індексу 1,06±0,008 балів (перелом нижньої щелепи з незначним діастазом - 1,98±0,02 балів; показник ШОЕ - 11,52±0,15 балів; співвідношення пульсу до температури тіла - 1 бал), це відповідало середньому рівню ризику виникнення інфекційно-запальних ускладнень. В групі ІІА при вивченні описової статистики середнє значення показнику Х2 склало 11,43±0,13 балів, мода склала 11 балів, в той час як в групі ІІБ показник Х2 дорівнював в середньому 14,92±0,08 балів, а мода склала 15 балів.В дисертаційній роботі наведене нове вирішення актуальної практичної і наукової задачі - комплексного лікування відкритих переломів нижньої щелепи, що полягає в оптимізації умов перебігу репаративних процесів кісткової тканини з використанням препарату «Еноант» (містить поліфеноли винограду), комбінації «Еноанту» і озону, комбінації «Еноанту», озону і нанопрепарату «Силікс». За 1995-2004 роки у хворих з відкритими травматичними переломами нижньої щелепи ускладнення запального та незапального характеру були в 18-33 % (в середньому у 26 %), серед яких гнійно-запальні ускладнення склали 91,5 %, причому на їх виникнення впливали: тяжкість травми, локалізація перелому, термін від моменту отримання травми до госпіталізації, інфікування тканин в ділянці перелому мікрофлорою ротової рідини, супутня патологія. Соловйова, хворі мали різний рівень ризику виникнення інфекційно-запальних ускладнень: перша група з низьким рівнем ризику склала 33 % хворих серед загальної кількості обстежених; друга група з середнім рівнем - 50 % та третя група з високим рівнем ризику - 17 %. Відповідно до ступеню ризику гнійно-запальних ускладнень хворим ІІ і ІІІ груп було призначено додаткове лікування за розробленими схемами, які спрямовані на зменшення кількості мікрофлори в порожнини рота і інфікування тканин в ділянці перелому, що є важливим патогенетичним фактором виникнення гнійно-запальних ускладнень, тому до традиційного медикаментозного лікування хворим другої групи додатково призначені препарат «Еноант» (хворим групи ІІА) або «Еноант» і озон (хворим групи ІІБ), які мають антимікробну, імуномоделюючу та антиоксидантну дії; хворим третьо