Гнійно-запальні процеси м"яких тканин щелепно-лицьової ділянки. Успіхи хірургії в лікуванні хворих на флегмони і абсцеси. Гострих запальних захворювання. Лікувальні заходи іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків. Індекс лейкоцитів крові.
Аннотация к работе
Хворі з гнійно-запальними процесами мяких тканин щелепно-лицьової ділянки складають значну частину від загальної кількості хірургічних стоматологічних хворих. Незважаючи на значні успіхи щелепно-лицьової хірургії в лікуванні хворих на флегмони і абсцеси, зменшення кількості хворих з даною патологією не відмічається, більше того, сьогодні можна говорити про зростання таких захворювань (Г.Б. Статистичні показники свідчать, що серед хворих, госпіталізованих з приводу гострих запальних захворювань щелепно-лицьової ділянки, контингент з флегмонами складає, за даними різних клінік, від 40 % до 83 %, серед них основна кількість - працездатне населення. Кількість летальних випадків хворих з одонтогенними флегмонами збільшилась і складає 0,13-0,3% (Ю.И. Вивчити вплив іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків на динаміку вмісту гістаміну, серотоніну, каталази, кислої і лужної фосфатаз, С-реактивного білка та індексу зрушення лейкоцитів крові.В другу підгрупу ввійшли пацієнти з флегмонами двох просторів; у третю - хворі з залученням трьох просторів; у четверту підгрупу - пацієнти з флегмонами чотирьох і більше просторів. За кількістю клітковиних просторів, залучених у запальний процес, хворих розподілили таким чином: із флегмонами одного простору під наглядом перебувало 58 хворих, із флегмонами 2-х просторів - 33 хворих, трьох просторів - 31 хворого, чотирьох і більш просторів - 29 хворих. У залежності від антибіотика, що входить до складу препарату, хворих розділили на три підгрупи: з тієнамом (29 хворих - підгрупа 3 “Т”), з цефазоліном (30 хворих - підгрупа 3 “Ц”) і з гентаміцином (28 хворих - підгрупа 3 “Г”). Так, у хворих першої підгрупи рівень гістаміну перевищував такий у здорових людей на 33 %, у пацієнтів другої підгрупи - на 48 %, третьої підгрупи - на 35 %, четвертої - на 42 %. З огляду на відсутність достовірних розходжень у досліджуваних показниках між хворими з різною кількістю топографічних зон гнійного вогнища, а також те, що в кожну групу входили хворі з флегмонами одного, двох, трьох, чотирьох і більш просторів, отримані дані після лікування порівнювали з результатами загальної досліджуваної групи до лікування.У дисертації обґрунтована методика лікування хворих одонтогенними флегмонами щелепно-лицьової ділянки з використанням іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків широкого спектра дії, застосування даних препаратів сприяло більш швидкому стиханню деструктивних-запальних явищ в області гнійної рани, оптимальніше протікали процеси загоєння і відзначалася рання поява зрілих грануляцій. Метод лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицьової ділянки з використанням іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків дозволяє значно скоротити терміни загоєння ран і знизити терміни тимчасової непрацездатності хворих, фінансово доступний широкому колу хворих. У деяких клінічних випадках при комплексному обстеженні хворих з одонтогенними флегмонами доцільно, крім загальноприйнятих клінічних і лабораторних показників, використовувати показники гістаміну, серотоніну, каталази, кислої і лужної фосфатази, С-реактивного білка й індексу зрушення лейкоцитів крові. Для обєктивності оцінки проведеного місцевого лікування хворих з одонтогенними флегмонами необхідно включати в комплексне обстеження цитологічне дослідження мазків-відбитків поверхні ран у динаміці. З метою підвищення ефективності лікування, скорочення термінів тимчасової непрацездатності хворим з одонтогенними флегмонами поряд із загальною медикаментозною терапією, доцільно проводити місцеве лікування гнійної рани із застосуванням іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків широкого спектра дії.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації обґрунтована методика лікування хворих одонтогенними флегмонами щелепно-лицьової ділянки з використанням іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків широкого спектра дії, застосування даних препаратів сприяло більш швидкому стиханню деструктивних-запальних явищ в області гнійної рани, оптимальніше протікали процеси загоєння і відзначалася рання поява зрілих грануляцій.
1. Ступінь зміни гістаміну, серотоніну, каталази, кислої і лужної фосфатаз не звязана з кількістю клітковинних просторів, залучених у запальний процес.
2. Застосовувані антибіотики (тієнам, цефазолін і гентаміцин) у використовуваних концентраціях не є згубними для клітин, що беруть участь у загоєнні рани.
3. Для хворих, лікованих без застосування сорбентів, характерний високий рівень індексу зрушення лейкоцитів крові, і подальше, у порівнянні з показниками до лікування, збільшення концентрації біогенних амінів (гістаміну і серотоніну) і зниження активності каталази. У хворих, лікованих із застосуванням поліметилсилоксану, на сьому добу лікування нормалізуються індекс зрушення лейкоцитів крові, активність каталази і лужної фосфатази, відзначається достовірне зниження вмісту гістаміну і серотоніну, відсутність у сироватці крові С-реактивного білка.
4. Метод лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицьової ділянки з використанням іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків дозволяє значно скоротити терміни загоєння ран і знизити терміни тимчасової непрацездатності хворих, фінансово доступний широкому колу хворих.
Практичні рекомендації
1. У деяких клінічних випадках при комплексному обстеженні хворих з одонтогенними флегмонами доцільно, крім загальноприйнятих клінічних і лабораторних показників, використовувати показники гістаміну, серотоніну, каталази, кислої і лужної фосфатази, С-реактивного білка й індексу зрушення лейкоцитів крові.
2. При визначенні цитотоксичності препаратів для місцевого лікування гнійних ран рекомендовано застосування камери для культивування клітин.
3. Для контролю ефективності лікування необхідно проводити повторне клініко-лабораторне і біохімічне обстеження хворих у динаміці.
4. Для обєктивності оцінки проведеного місцевого лікування хворих з одонтогенними флегмонами необхідно включати в комплексне обстеження цитологічне дослідження мазків-відбитків поверхні ран у динаміці.
5. З метою підвищення ефективності лікування, скорочення термінів тимчасової непрацездатності хворим з одонтогенними флегмонами поряд із загальною медикаментозною терапією, доцільно проводити місцеве лікування гнійної рани із застосуванням іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків широкого спектра дії.
6. Застосування іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків необхідно починати відразу ж після розкриття гнійного вогнища до повного очищення рани від гнійно-некротичних мас, проводячи при цьому перевязки один раз на добу.
Перелік опублікованих праць за темою дисертації
1. Волошин В.А. Степень изменения биохимических показателей крови у больных с флегмонами челюстно-лицевой области в зависимости от проведенного местного медикаментозного лечения раны // Современная стоматология. - 2001. - № 1. - С. 67-71.
2. Волошин В.А. Содержание гистамина и серотонина у больных с одонтогеними флегмонами //Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2001 - Т. 10, №1. - С. 56-58.
3. Волошин В.А. Клиническая и цитологическая картины заживления гнойных ран челюстно-лицевой области, леченных с применением иммобилизованных на полиметилсилоксане антибиотиков //Проблеми екологичної та медичної генетики і клінічної імунології. - Київ - Луганськ - Харків, 2000. - Вип. 5 (31). - С. 167-174.
4. Пат. № 36386, Україна, МКВ С12М3/00, Камера для культивування клітин / Жадінський М.В., Ніколенко Ю.І., Волошин В.О., Донецький державний медичний універсітет (Україна), - Заява № 99126792 от 14.12.1999; Опубл. 16.04.2001; Бюл. № 3.
5. Волошин В.А., Слободяник О.Л. Результаты лечения флегмон глубокой области лица в клинике хирургической стоматологии ДОНГМУ за 1995 г // Актуальные вопросы челюстно-лицевой хирургии. Сборник научных трудов, посвященный 60-летию со дня рождения профессора Э.Н.Самара. - Донецк, 1997. - С. 17-18. (Волошин В.О. проводив лікування та обстеження хворих).
6. Волошин В.А. Профилактика осложнений у больных с воспалительными процессами челюстно-лицевой области // Вестник гигиены и эпидемиологии. Приложение. - Донецк, 1999. - Т.3, № 2. - С. 134.
7. Волошин В.А. Микрофлора при флегмонах челюстно-лицевой области и ее чувствительность к антибиотикам // Материалы научно-практической конференции “Актуальные проблемы клинической, экспериментальной и профилактической медицины”. - Донецк, 1999. - С. 17.
8. Якубенко Е.Д., Волошин В.А., Сызмас И.В. Некоторые биохимические показатели крови у больных одонтогенными флегмонами челюстно-лицевой области // Матеріали науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, присвячені 70-річчю Донецького державного медичного університету ім.М.Горького “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини”. - Донецьк, 2000. - С. 220. (Волошин В.О. проводив аналіз біохімічних показників крові).
9. Суржанский С.К., Волошин В.А. Применение полиметилсилоксана для местного лечения гнойных ран челюстно-лицевой области // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 75-летию НИИ медикоэкологических проблем Донбасса и угольной промышленности “Актуальные проблемы медицины труда и экологии Донбасса”. - Донецк, 2000. - С. 204-205. (Волошин В.О. проводив лікування хворих).
10. Суржанский С.К., Якубенко Е.Д., Волошин В.А. Изменение биохимических показателей у больных с флегмонами лица и шеи различной степени тяжести // Вестник гигиены и эпидемиологии. - Приложение. - Т. 4, № 1- Донецк, 2000. - С. 140-141. (Волошин В.О. проводив лікування хворих та аналіз біохімічних показників крові).
11. Суржанский С.К., Волошин В.А., Воскресенская О.Ю. Индекс сдвига лейкоцитов крови у больных с флегмонами челюстно-лицевой области и шеи // Вестник гигиены и эпидемиологии. - Приложение. - Т. 4, № 1- Донецк, 2000. - С. 141. (Волошин В.О. проводив лікування та обстеження хворих).