Особливості перебігу та клінічних проявів маласезіозу шкіри, зв’язок та взаємна обумовленість його окремих клінічних форм поміж собою та з іншими супутніми дерматозами. Опис факторів природної резистентності капілярної крові ураженої та неураженої шкіри.
Аннотация к работе
Надзвичайно висока поширеність грибів роду Malassezia серед населення, значна різноманітність проявів цієї інфекції, зміна відношення до цих грибів, як до нормальної та умовно патогенної мікрофлори, проблеми діагностики та лікування маласезіозу шкіри (МШ) обумовлюють актуальність дослідження проблематики цього захворювання і є підставою для стрімкого розвитку досліджень у цьому напрямі (Арзуманян В.Г. та ін., 2006; Адаскевич В.П. та ін., 2008; Новосьолов А.В., 2008; Ashbee H.R., 2007; Guillot J. et al, 2008). Певне значення для розвитку сучасної дерматології мало зясування того факту, що у хворих маласезійна інфекція зазвичай проявляється не однією, а декількома окремими клінічними формами, що значно відрізняються між собою за проявами, характером перебігу та механізмами розвитку (Федотов В.П., 2002; Сергеєв А.Ю. та ін., 2008; DEANGELIS Y.M. et al, 2005; Faergemann J. et al, 2007). Таке одночасне існування різних за видом та характером утворювання проявів цієї інфекції потребувало перегляду принципів терапії цього дерматомікозу та пошуку нових методів його терапії. Новим для клінічної дерматології було визначення МШ, як процесу, що обєднує декілька окремих клінічних форм маласезійних уражень, одночасно існуючих у хворого і потребуючих різних підходів та методик лікування (Федотов В.П., Горбунцов В.В., 2001). Невирішеною раніше частиною проблеми лікування МШ є узгодження сучасних знань про особливості перебігу та клінічних проявів його різних форм, - які зазвичай одночасно існують у хворих і значно відрізняються у своєму патогенезі, часто маючи взаємно протилежний характер патогенетичних змін, - з методикою лікування, яка б включала етіотропну протигрибкову, патогенетичну коригуючу та протирецидивну терапію (Федотов В. П., 2004; Новосьолов А.В. та ін., 2008; Cafarchia C. et al, 2008; Wozniak M. et al, 2007).Групу контролю склали 20 практично здорових осіб (9 чоловіків та 11 жінок), у яких не було маніфестних проявів МШ та число КУО грибів Malassezia у кількісних посівах не перевищувало 5Ч10<5 на см2.>Усім пацієнтам проводилися: фізикальні та загальні клініко-лабораторні дослідження, передбачені чинними нормативними актами МОЗ України; мікроскопічне і культуральне мікологічне дослідження на гриби роду Malassezia зіскобів, поверхневих зрізів нативних, просвітлених лугами та пофарбованих препаратів ураженої шкіри; комплекс загальноприйнятих стандартних уніфікованих імунологічних тестів, з визначенням абсолютної та відносної кількості імунокомпетентних клітин різного типу з імунофенотипуванням клітин крові за диференціюючими антигенами (CD-рецепторами) за допомогою моноклональних антитіл через реакцію непрямої поверхневої імунофлюоресценції крові ураженої та неураженої шкіри; функціональних властивостей В-лімфоцитів через визначення вмісту імуноглобулінів класів Одержані результати дослідження були оброблені методами математичної статистики: оцінка статистичної значущості відмінностей результатів досліджень пацієнтів різних груп проводилася за загальноприйнятою методикою з використанням критерію Стьюдента; для множинного порівняння та оцінки взаємозвязків досліджених показників використано методи дисперсійного аналізу; для більш детальної класифікації досліджених показників застосовано метод порівняльного статистичного аналізу окремих характеристик досліджених показників, заснований на множинному ранговому критерію Дункана; визначення клініко-патогенетичної неоднорідності результатів, які були одержані у досліджених хворих, та виділення клініко-терапевтичних груп проводилося методом кластерного аналізу. Найчастіше МШ проявлявся як комбінація: керозу, чорних комедонів та пітиріазу волосистої частини голови (41 особа з 221); керозу, комедонів, пітиріазу волосистої частини голови та негнійного фолікуліту тулуба та кінцівок (28 осіб); різнокольоровий лишай існував в комбінації з керозом, чорними комедонами, негнійним фолікулітом тулуба і кінцівок та пітиріазом волосистої частини голови. Типовими ускладненнями, взаємний звязок і взаємна обумовленість яких з МШ наявна і підтверджена динамічними спостереженнями, були: імпетигінізація (142 особи); екзематизація (7 осіб); новоутворення шкіри (221 особа); рання атрофія шкіри (64 особи); судинні патології (35 осіб). Було встановлено, що у хворих на МШ зміни кількісного складу основних популяцій і субпопуляцій лімфоцитів крові суттєво залежали від клінічної форми найбільш маніфестних проявів МШ та відрізнялися у хворих різних груп дослідження і групи контролю з високою мірою достовірності (P <0,05).У дисертаційній роботі дано нове розвязання проблеми підвищення ефективності лікування хворих на маласезіоз шкіри, яке полягає у розробці метода комплексної індивідуалізованої диференційованої терапії та профілактики рецидивів цього дерматомікозу на підставі вивчення у хворих особливостей клінічних проявів та перебігу МШ, показників імунітету, ліпідного обміну, вмісту стероїдних гормонів та головних мінералів сироватки крові. A; з ознаками активної імунної відповіді з не