Добовий ритм секреції кортизолу та інсуліну у хворих на хронічну екзему. Адаптаційні можливості організму з різними клінічними проявами хронічної екземи протягом доби. Метод корекції порушень гормональної адаптації та балансу інтерлейкінів у хворих.
Аннотация к работе
Проблема вивчення механізму розвитку екземи та розробка методів лікування є однією з актуальних в сучасній дерматології, що пояснюється високим рівнем захворюваності, збільшенням кількості тригерних факторів, хронічним рецидивуючим перебігом, недостатньою ефективністю традиційної терапії, подовженням строків непрацездатності, що спричиняють психосоціальну дезадаптацію хворих [Е.М.Солошенко, 1997; Л.А.Болотная, О.А.Рябова, 2002; И.И.Мавров и соавт., 2004; Л.А.Юсупова, Р.Х.Хафизьянова, 2005; П.В.Чернишов, 2006; M.P.Lehucher-Michel et al., 2000; G.Paino et al., 2003]. Залежність клінічного перебігу хронічної екземи (ХРЕ) і морфофункціонального стану шкіри від дії різних чинників навколишнього середовища, дисфункція гіпоталамусу, розлади метаболізму гормонів периферичних залоз внутрішньої секреції у хворих вказують на порушення механізмів адаптації [Е.А.Козулин, 1970; В.Г.Шаляпина, 1996; Ю.С.Дегтяр, Л.К.Добродеева, 2000; Здобувачем самостійно виконано фрагмент “Комплексна корекція біоритмологічних порушень гормонів адаптації, інтерлейкінів у хворих на хронічну екзему”. Вивчити добовий ритм секреції кортизолу та інсуліну у хворих на хронічну екзему до і після лікування. Вперше у хворих на істинну та мікробну ХРЕ на підставі вивчення добових біоритмів гормонів кортизолу та інсуліну встановлено два типи реакції організму на хворобу, що виявилися у більшості хворих підвищенням в крові рівня кортизолу та коефіцієнта напруження адаптації вранці, у частини пацієнтів - зменшенням вмісту гормону і значення коефіцієнта напруження адаптації протягом доби.Під спостереженням перебувало 112 хворих на ХРЕ (в стадії загострення) віком від 16 до 70 років, з них чоловіків - 44, жінок - 68. Рівень кортизолу з використанням стандартних наборів “Стероид ИФА-кортизол” (“Алкор Био”, Росія), інсуліну за допомогою стандартних наборів „Рио-Инс-ПГ 125І” (Білорусь) досліджували о 08.00 та 18.00 в сироватці крові 64 пацієнтів віком до 50 років, о 06.00, 12.00, 18.00 і 24.00 в сироватці крові 18 хворих на ХРЕ віком до 50 років. Цитокіновий профіль (ІЛ-1в, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6) сироватки крові досліджували у 30 хворих на ХРЕ віком до 50 років. Давність дерматозу у хворих склала від 6 місяців до 1 року (8,9 %), від 1 до 5 років (50,0 %), від 5 до 10 років (35,8 %), понад 10 років (5,3 %), тобто більше року на дерматоз страждало 91,1 % спостережених. Одночасний аналіз ступеня змін вмісту вранці інсуліну та кортизолу дозволив встановити, що у 37,5 % хворих з нормальним значенням інсуліну незначно підвищувався (418,0±11,3 нмоль/л, р <0,05) або знижувався (269,9±12,5 нмоль/л, р <0,05) рівень кортизолу, у частини хворих (34,4 %) пониження вмісту інсуліну крові (38,4±2,3 пмоль/л, р <0,01) супроводжувалося вираженим збільшенням рівня кортизолу (559,4±31,5 нмоль/л, р <0,01), у деяких пацієнтів (12,5 %) відбувалося підвищення значення інсуліну (82,7±6,0 пмоль/л, р <0,05) при зменшенні рівня кортизолу (258,2±11,6 нмоль/л, р <0,05).Дослідження добової варіації рівня кортизолу та інсуліну визначило у 84,4 % хворих на хронічну екзему в стадії загострення ендокринні порушення універсальних механізмів переносимості стресу, що проявляються у 37,5 % хворих збільшенням чи пониженням в 1,2-1,3 рази вмісту кортизолу вранці (р <0,05) при нормальному рівні інсуліну, у 34,4 % пацієнтів - підвищенням в 1,7 рази вмісту кортизолу вранці і пониженням в 1,6 рази інсуліну (р <0,01), у 12,5 % хворих - зменшенням в 1,3 рази рівня кортизолу і збільшенням в 1,5 рази інсуліну протягом доби (р <0,05). Аналіз добових ритмів кортизолу та інсуліну у хворих на хронічну екзему в стадії загострення виявив прояви десинхронозу, які виражалися у хворих з підвищеним рівнем кортизолу зсувом акрофази кортизолу більш ніж на 1 год на ранковий час, інсуліну - на 2,5 год на денний час, збільшенням в 1,4 рази мезора та амплітуди коливань кортизолу в 2,0 рази, зменшенням в 1,4 рази мезора та амплітуди коливань інсуліну в 1,5 рази (р <0,01); у пацієнтів з пониженим вмістом кортизолу - зміщенням акрофази кортизолу на денний час майже на 4 години, акрофази інсуліну на 3 години пізніше (на вечірній час), зменшенням мезора і амплітуди коливань кортизолу в 1,6 рази, збільшенням в 1,2 рази мезора і амплітуди коливань інсуліну в 1,4 рази (р <0,05). Вивчення рівня інтерлейкінів протягом дня установило суттєві зміни цитокінового профілю крові у 86,7 % хворих на хронічну екзему, які проявлялися дисбалансом прозапальних і протизапальних інтерлейкінів: достовірним збільшенням вмісту ІЛ-1b в 1,7-2,2 рази, ІЛ-4 в 1,9-2,6 рази відповідно вранці та ввечері, пониженням ІЛ-2 в 1,9 рази увечері, відсутністю змін з боку ІЛ-6. Використання в комплексному лікуванні даларгіну та гропринозину сприяло синхронному пониженню рівня кортизолу в 1,2-1,6 рази, ІЛ-1в в 2,2-2,4 рази, ІЛ-6 в 1,3 рази протягом дня, ІЛ-4 в 1,4 рази увечері, підвищенню інсуліну в 1,4 рази та ІЛ-2 в 1,5 рази протягом дня (р <0,01). Терапія мелатоніном і гропринозином обумовлювала одночасне збільшення вмісту кортизолу