Геологічна будова, ландшафти та кліматичні особливості Шацького парку. Вивчення природного поширення ялини в "без’ялиновому поясі". Характеристика гідробіології озер і можливості риборозведення в українському Поліссі. Розробка проекту рекреаційної зони.
Аннотация к работе
Світязь знаходимо в енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона (1900 р.); тут же згадується про знахідку в 1871 році вченим Завишеєм на березі Світязя слідів стоянки палеолітичної людини. Дибовський зазначає: “Коли дивишся на це узбережжя - сухе і піщане, думаєш про те, які оздоровчі скарби знайшли б люди, якби час літніх відпусток проводили на узбережжі Світязя - він набагато кращий від оз. Значний вклад в вивчення природи Шацьких озер внесли польські. Вивченню природного поширення ялини - цінної лісоутворюючої породи в так званому “безялиновому поясі”, куди відноситься і територія парку - присвячені роботи В. Питання використання рекреаційних властивостей Шацьких озер, необхідність охорони вод і рослинності при організації відпочинку піднімаються в публікаціях В.Геологічна будова Шацького національного природного парку представлена переважно середньо-четвертинними відкладами, зокрема це водно - льодовикові відклади. Оскільки ця територія знаходиться у межах крайової зони Дніпровського льодовика трапляються флювіогляціальні відклади. Однією з проблем ми бачимо тісну залежність формування сучасного ґрунтового покриву від особливостей підстеляючих материнських порід різного геологічного генезису, рельєфу і палеокліматичних умов. Ґрунтовий покрив є найвразливішим до негативних екологічних трасформацій, що формуються внаслідок локальних та регіональних антропогенових навантажень на екосистему парку. Територія ШНПП, займаючи межиріччя Західного Бугу і Припяті, простягається на 32 км у субмеридіональному і на 36 км у субширотному напрямах.Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. В пониззях між озерами знаходяться евтрофні та мезотрофні осокові болота. Оскільки ця територія знаходиться у межах крайової зони Дніпровського льодовика, тут трапляються як флювіогляціальні, так і власне льодовикові моренні відклади. За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимер (430,0 га, Острівянське (255,0 га), Пісочне (187,0 га).Клімат в заповідній території помірно континентальний, вологий, з мякою зимою, нестійкими морозами, значними опадами близько 600 - 650 мм та нежарким літом. Переважають західні вітри, середня повторюваність якого становить більше 20% що помякшують температурний режим території. Водна маса, що характеризується високою гідродинамічною і біологічною активністю, вбирає та акумулює сонячне тепло, яке під час похолодання повільно віддає. Мікрокліматичні особливості території обумовлюються також впливом багаторічної рослинності, ґрунтів, рельєфу: у соснових лісах, що ростуть на сухих свіжих ґрунтах, температура повітря близька до температури відкритих просторів; у листяних лісах вона знижується, вологість набагато збільшується.За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимир (430,0 га), Острівянське (255,0 га), Пісочне (187,0 га). Озера відділяються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття. Рівень води в озерах карстового типу в цілому стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів.Переважна більшість території Шацького НПП знаходиться у природному територіальному комплексу межиріч. Зокрема розрізняють денудаційні рівнини, складені карбонатним породами і перекриті місцями водно-льодовиковими відкладами з різнотравно-злаково-осоковими луками і дубово-сосновими лісами на дернових карбонатних і дерново-слабопідзолистих ґрунтах переважно розорані займають найбільшу частину заповідної зони.
План
ЗМІСТ
Розділ 1. Краєзнавчі дослідження Шацького національного природного парку
Розділ 2. Фізико - географічні особливості Шацького національного природного парку
2.1 Геологічна будова
2.2 Рельєф
2.3 Кліматичні особливості
2.4 Поверхневі води
2.5 Рослинний і тваринний світ
2.6 Ландшафти
Список використаних джерел
РОЗДІЛ 1. КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ
Список литературы
1. Бахмачук Ю. Й. Екологія, водне господарство та проблеми водних ресурсів у Волинській області / Ю. Й. Бахмачук. - Луцьк : 1997. - 197 с.
2. Науменко Л. Б. Современное состояние озерных водоемов и их роль в формировании природных комплексов районов полесского типа (на примере Брестского и Волынского Полесий) : дис. канд. геогр. наук. / Л. Б. Науменко. - Минск : БГУ им. В. И. Ленина, 1980. - 158 c.
3. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України / В. П. Руденко. - Львів: Світ, 1996. - 23 с.
4. Тутковский П. А. Зональность ландшафтов и почв Волынской губернии / П. А. Тутковский. - Житомир: 1910. - 169 с.
5. Ященко П. Т. Структурний аналіз флори району Шацьких озер / П. Т. Ященко // Укр. ботан. журн. -1983. - 40, № 4. - 58 с.