Загальна характеристика хронічних запалювальних захворювань нирок. Фізична реабілітація при хронічних запалювальних захворюваннях сечовивідної системи (пієлонефрит, гломерулонефрит) на поліклінічному етапі фізичної реабілітації, оцінка ефективності.
Аннотация к работе
Хронічний пієлонефрит - неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок, при якому до процесу залучаються ниркова балія, чашечки і паренхіма нирки з поразкою в першу чергу і в основному її проміжній тканині. В даний час добре відомо, що захворюваність пієлонефритом має три вікових піки, зчеплених зі статтю. Відзначається значне переважання дівчаток над хлопчиками; другий пік захворюваності пієлонефритом припадає на найбільш активний репродуктивний вік (18-30 років), зберігається також перевага жінок. Третій пік припадає на літній і старечий вік і характеризується прогресуючим збільшенням захворюваності чоловіків. Мета роботи - розробити комплексну програму фізичної реабілітації для хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит на поліклінічному етапі реабілітації.Система сечовиділення включає в себе дві нирки, сечоводи, сечовий міхур. Сечовивідна система забезпечує виведення з організму азотистих шлаків, рідини, регулювання артеріального тиску, обєму циркулюючої крові, підтримання кислотно-лужної рівноваги і електролітного балансу в організмі (див. рис. Через нирки за 5 хв. проходить вся кров, яка є в нашому організмі. Нирки мають бобовидну форму, розміщені позаочеревинно, по обидва боки хребетного стовпа, на рівні між XI-XII грудними і II-III поперековими хребцями, права - на один хребець нижче від лівої. До кожного клубочка підходить привідна артеріола (vas afferens); її петлі і утворюють клубочок; відводить кров з клубочка відвідна артеріола (vas efferens).Хронічний гломерулонефрит виникає як ускладнення при системних васкулітах, колагенозах, при деяких інфекційних захворюваннях. Хронічний пієлонефрит - неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок, при якому до процесу залучаються ниркова балія, чашечки і паренхіма нирки з поразкою в першу чергу і в основному її проміжній тканині. В даний час добре відомо, що захворюваність пієлонефритом має три вікових піки, зчеплених зі статтю. Відзначається значне переважання дівчаток над хлопчиками; другий пік захворюваності пієлонефритом припадає на найбільш активний репродуктивний вік (18-30 років), зберігається також перевага жінок. Так, наприклад, білий і золотистий стафілококи здатні викликати гнійно-запальний процес в незміненій нирці, у той час як інші мікроорганізми, як правило, викликають пієлонефрит при наявності інших факторів.Гломерулонефрит, не обумовлений системним захворюванням, називається первинним гломерулонефритом; при цьому всі системні прояви (наприклад, набряк легень, артеріальна гіпертонія, уремія) являють собою наслідок поразки нирок. Гломерулонефрит давниною не більш декількох тижнів називають гострим, від декількох тижнів до місяців - підострим; коли давнина хвороби наближається до року, говорять про хронічний гломерулонефрит [29]. Хронічний гломерулонефрит за формами поділяється на: · латентну форма (тільки зміни у сечі; набряків та стабільної АГ немає) - до 50% випадків хронічного гломерулонефриту; За фазами: O загострення (активна фаза, рецидив) - поява нефритичного або нефротичного синдрому - симптомокомплексу, включаючи добову протеїнурію більше 3,5 г/добу, гіпопротеїнемію (менше 60 г/л), гіпоальбумінемію (у дорослих менше 30 г/л, у дітей менше 25 г/л), гіперліпідемію (холестерин більше 5,2 ммоль/л; показник не рахують обовязковим компонентом нефротичного синдрому), набряки (від пастозності до анасарки) і зниження функції нирок; Гістологічно виявляються різке дифузійне стовщення, набрякання і розщеплення базальних мембран клубочкових капілярів, що можуть спостерігатися в декількох або у всіх капілярних петлях клубочку, у звязку з чим розрізняють осередковий і дифузійний мембранозний гломерулонефрит.Лікувальна дія фізичних вправ виявляється в складних психічних, фізіологічних і біохімічних процесах, які протікають в організмі при заняттях лікувальною фізичною культурою. Процеси, що відбуваються в якому-небудь органі або системі, викликають зміну діяльності інших органів або систем. У лікувальній фізичній культурі застосовуються також вправи, які знижують збудження і підсилюють гальмування в центральній нервовій системі. Це статичні дихальні вправи, вправи в розслабленні мязів, вправи, що виконуються в повільному темпі. Чергування вправ, що підсилюють процеси збудження в центральній нервовій системі (вправи для великих мязових груп, з вираженим мязовим зусиллям, в швидкому темпі), з вправами, що підсилюють процеси гальмування (дихальні вправи, вправи в розслабленні мязів, вправи, що виконуються в повільному темпі), сприяє відновленню нормальної; рухливості нервових процесів [34].Тіло пацієнта потрібно накрити простирадлом, залишивши відкритими тільки ті ділянки тіла, що необхідні для масажу. При лікуванні хронічних запалювальних захворювань сечовивідної системи (гломерулонефрит, пієлонефрит) позитивний ефект дає сегментарний масаж. Масажують спину, поперекову область, сідниці, живіт і нижні кінцівки з застосуванням розігріваючих мазей. Щоб уникнути різних побічних дій під час кожного сеансу рекомендується проводити масаж п
План
ЗМІСТ
Вступ
Глава 1. Загальна характеристика хронічних запалювальних захворювань нирок
1.1 Анатомофізіологічні особливості сечовивідної системи
1.2 Етіологія та патогенез хронічного гломерулонефриту та пієлонефриту
1.3 Класифікація і клінічна характеристика хронічного гломерулонефриту та пієлонефриту
Глава 2. Комплексна фізична реабілітація при хронічних запалювальних захворюваннях сечовивідної системи (пієлонефрит, гломерулонефрит) на поліклінічному етапі фізичної реабілітації
2.1 Загальна характеристика засобів фізичної реабілітації при хронічному пієлонефриті, гломерулонефриті
2.2 Лікувальна фізична культура у фізичній реабілітації хворих з хронічними захворюваннями нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)
2.2.1 Механізм лікувальної дії фізичних вправ при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)
2.2.2 Завдання, засоби, форми, методи, методика лікувальної фізичної культури при хронічних запалювальних захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит)
2.3 Лікувальний масаж при хронічному пієлонефриті та гломерулонефриті
2.4 Фізіотерапія в комплексній фізичній реабілітації хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит
Глава 3. Методи оцінки ефективності фізичної реабілітації хворих на хронічний пієлонефрит та гломерулонефрит на поліклінічному етапі реабілітації