Комплексна фізична реабілітація чоловіків зрілого віку з міофасціальним больовим синдромом - Автореферат

Найчастіше звертаються за медичною допомогою та потребують фізичної реабілітації у звязку з тимчасовою втратою працездатності, пацієнти з хронічними локальними мязовими синдромами в ділянці спини та шиї, серед яких дві третини страждають на міофасціальний больовий синдром (Д.Н. Міофасціальний больовий синдром (МФБС) - складний психофізіологічний процес, що проявляється болями, зумовленими неспецифічним ураженням скелетних мязів із формуванням у напружених мязах тригерних точок, які стають генераторами патологічної рефлекторної системи (В.М. Біль, набуваючи хронічного характеру, стає не тільки одним із симптомів захворювання, але й включається в його патогенез, змінюючи функціональний стан центральної нервової системи та викликаючи психофізіологічну активацію з посиленням мязового напруження і відповідно болю. Сьогодні методики відновного лікування хворих з міофасціальним больовим синдромом розроблені для гострого періоду захворювання і базуються переважно на застосуванні медикаментозної терапії, тракційної терапії та вправ на зміцнення “мязового корсету” тулуба. Роль автора у виконанні цієї теми полягала в аналізі сучасного стану фізичної реабілітації, визначенні психологічного стану хворих та фізичного стану опорно-рухового апарату пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом, розробці та апробації програми комплексної фізичної реабілітації для пацієнтів з цією патологією.У першому розділі “Сучасні підходи фізичної реабілітації до проблеми міофасціального больового синдрому” подано інформацію про характеристику міофасціального больового синдрому та клініко-біомеханічні особливості міофасціального больового синдрому в ділянці шиї, висвітлено сучасні підходи до фізичної реабілітації хворих з міофасціальним больовим синдромом. I варіант: біль посилювався при активних рухах у шиї - 10 пацієнтів (33,33%); II варіант: біль посилювався при рухах у плечовому суглобі - 8 пацієнтів (26,67%); III варіант: біль посилювався після статичного навантаження у положенні сидячи або стоячи - 8 пацієнтів (26,67%); IV варіант: біль посилювався при будь-якому (активному чи пасивному) русі у шиї - 4 пацієнти (13,33%). Ступінь напруження мязів (за Коганом О.Г., 1989) на 1 бал було виявлено у 6,7% хворих; на 2 бали - у 66,7% хворих; на 3 бали - у 26,6% хворих як основної групи, так і групи порівняння. Виявлено зменшення амплітуди рухів шийного відділу хребта у пацієнтів з МФБС у ділянці шиї та плечей порівняно з показниками фізіологічної норми: згинання в шийному відділі хребта в основній групі становило 61,7% від показника норми, а в групі порівняння - 60%; розгинання - 65% в основній групі та 65,8% - у групі порівняння; нахил голови вліво в основній групі - 56,7%, а в групі порівняння - 58,3%; нахил голови вправо в основній групі - 55,5%, а в групі порівняння - 55%; поворот праворуч в основній групі - 66,6%, а в групі порівняння - 65%; поворот ліворуч в основній групі - 68,4%, а в групі порівняння - 66,6% (p>0,05). За даними опитувальника Мак-Гіла, пацієнти виокремлювали такі характеристики болю: при визначеному активному русі в шиї характерним було, для всіх пацієнтів, відчуття скутості й обмеження рухів (100%), стискальний (10%) і тупий (10%) біль; пацієнти з болем після статичного навантаження частіше використовували для описування болю такі характеристики як відчуття важкості (82%), скутості (24%), тягучий (18%) і ниючий (14%) біль.Аналіз спеціальної літератури та узагальнення досвіду фізичної реабілітації у відновному лікуванні хворих з міофасціальною дисфункцією дозволили зробити висновок про те, що більшість дослідників схиляється до думки про застосування комплексної фізичної реабілітації з використанням різноманітних засобів, які сприяють зменшенню болю, мязового спазму, розвантаженню хребта та усуненню рухових дисфункцій. Не менш важливою для хворих цієї категорії є розробка комплексної диференційованої програми реабілітації відповідно до особливостей генезису міофасціальної дисфункції, що включає: спеціальні фізичні вправи, специфічні засоби інактивації міофасціальних тригерних пунктів, лікувальний масаж, фізіотерапевтичні процедури, ортопедичні засоби. Проведені дослідження окремих показників функціонального стану опорно-рухового апарату хворих з міофасціальним больовим синдромом показали, що достовірної різниці між ними в основній і порівняльній групах не було виявлено. У всіх 30 хворих спостерігалися порушення регуляції діяльності мязів голови, шиї й плечового поясу, внаслідок порушення аферентації із тригерних пунктів, що приводило до активації больових рецепторів і патологічної активності міотонічного рефлексу, функціональної слабкості уражених мязів і порушення амплітуди рухів у шийному відділі хребта. Показники болю становили в середньому 5,47±0,5 балів у основній групі та 5,53±0,39 балів у групі порівняння за візуально-аналоговою шкалою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Аналіз спеціальної літератури та узагальнення досвіду фізичної реабілітації у відновному лікуванні хворих з міофасціальною дисфункцією дозволили зробити висновок про те, що більшість дослідників схиляється до думки про застосування комплексної фізичної реабілітації з використанням різноманітних засобів, які сприяють зменшенню болю, мязового спазму, розвантаженню хребта та усуненню рухових дисфункцій. Не менш важливою для хворих цієї категорії є розробка комплексної диференційованої програми реабілітації відповідно до особливостей генезису міофасціальної дисфункції, що включає: спеціальні фізичні вправи, специфічні засоби інактивації міофасціальних тригерних пунктів, лікувальний масаж, фізіотерапевтичні процедури, ортопедичні засоби. Комплексне застосування яких не мало повного відображення в досліджуваних публікаціях, що й визначає актуальність дисертаційної роботи.

2. Проведені дослідження окремих показників функціонального стану опорно-рухового апарату хворих з міофасціальним больовим синдромом показали, що достовірної різниці між ними в основній і порівняльній групах не було виявлено. У всіх 30 хворих спостерігалися порушення регуляції діяльності мязів голови, шиї й плечового поясу, внаслідок порушення аферентації із тригерних пунктів, що приводило до активації больових рецепторів і патологічної активності міотонічного рефлексу, функціональної слабкості уражених мязів і порушення амплітуди рухів у шийному відділі хребта. Показники болю становили в середньому 5,47±0,5 балів у основній групі та 5,53±0,39 балів у групі порівняння за візуально-аналоговою шкалою. Згинання в шийному відділі хребта було обмежене на 60% ; розгинання - на 65%; нахил голови вліво - на 58%; нахил голови вправо - на 55%; поворот голови праворуч - на 66%; поворот голови ліворуч - на 68% від показників норми. Результати психологічного дослідження за тестом САН (самопочуття, активність, настрій) та анкетою Вейна показали високу частоту хронічного емоційного напруження у хворих обох груп, що свідчило про нестійкість їхнього психоемоційного стану і значну схильність до дії різних психологічних факторів. Дослідження рівня якості життя за опитувальником Sf-36 свідчило про відхилення від норми в різних сферах життєдіяльності людини, які складають психологічний та фізичний компоненти здоровя. В основній групі ступінь порушення психологічного компоненту здоровя становив 55,37%, у групі порівняння - 55,26% зі ста можливих. Порушення фізичного компоненту здоровя в основній групі становило 61,63%, у групі порівняння - 61,65% зі ста можливих.

3. Отримані результати функціонального стану деяких показників опорно-рухового апарату та психологічного стану хворих з міофасціальним больовим синдромом дозволили визначити найважливіші проблеми, які виникали у пацієнтів цієї категорії. Вони стали основою для розробки програми комплексної фізичної реабілітації з урахуванням індивідуальних особливостей кожного пацієнта, а також завдань, які ставляться перед фізичною реабілітацією на поліклінічному етапі. Розроблена програма комплексної фізичної реабілітації передбачала використання наступних засобів: лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія, психорелаксація (дихальні вправи, корекція положенням, седативний масаж комірцевої зони, аутотренінг), специфічні методи й засоби, спрямовані на інактивацію міофасціальних тригерних пунктів та регіонального мязового дисбалансу (мануальний масаж, ішемічна компресія, постізометрична релаксація мязів).

4. Застосування авторської програми комплексної фізичної реабілітації дозволило отримати позитивні зміни функціонального стану опорно-рухового апарату пацієнтів, а саме шийного відділу хребта. В основній групі та групі порівняння амплітуда руху згинання шийного відділу хребта зросла на 35% та 18,2% відповідно; розгинання - на 26,6% та 6,7% відповідно; нахилі голови вправо ? на 35,6% та 9,5% відповідно; нахилі голови вліво ? на 33,3% та 9,5% відповідно; повороті голови праворуч ? на 25% та 7,5% відповідно; повороті голови ліворуч ? на 25% та 7,5% (р<0,05). У пацієнтів основної групи (86,6%) пальпувалися мякі й еластичні мязи, а в представників групи порівняння цей показник спостерігався у 13,34% хворих (р<0,05). Апробація авторської програми також сприяла кращій динаміці регресу больового синдрому, інактивація міофасціальних тригерних пунктів становила у хворих основної групи - 71,4%, у пацієнтів групи порівняння - 35,7% (р<0,05). Це дало можливість зменшити біль у пацієнтів основної групи на 78%: з 5,47±0,5 бала до 1,2±0,32 бала; у групі порівняння - на 42%: з 5,53±0,39 бала до 3,2±0,53 бала (р<0,05).

5. Доведено, що впровадження програми комплексної фізичної реабілітації позитивно вплинуло на психологічний стан хворих та рівень якості життя, що підтверджують результати анкети САН та опитувальника SF-36. Досліджувані показники в основній групі були вірогідно кращими, ніж у групі порівняння (р<0,05), що свідчить про підвищення психоемоційної стабільності хворих. Зменшився ступінь порушення психологічного компоненту здоровя у пацієнтів основної групи до 37,77%, у групі порівняння - до 52,7% (р<0,05). Ступінь порушення фізичного компоненту здоровя у пацієнтів основної групи зменшився до 45,54%, у групі порівняння - до 59,21% (р<0,05).

6. Проведені дослідження доводять, що авторська програма комплексної фізичної реабілітації чоловіків зрілого віку, дозволяє швидше відновити рухову активність та забезпечити вищий рівень психологічної та соціальної адаптації хворих цієї категорії. Вона може бути рекомендована для використання у спеціалізованих закладах, які займаються фізичною реабілітацією хворих з зазначеною нозологією. Розроблені практичні рекомендації для фахівців фізичної реабілітації сприятимуть індивідуалізації процесу фізичної реабілітації та підвищенню ефективності проведення занять з пацієнтами з міофасціальними больовими синдромами у шиї та плечолопатковій ділянці.

Публікації у фахових виданнях, затверджених ВАК України

1. Осіпов В.М. До питань фізичної реабілітації при міофасціальному больовому синдромі / В.М.Осіпов // Молода спортивна наука України: зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2007. - Вип. 11, т. 2. - С. 264-268.

2. Осіпов В.М. Мануальний масаж як засіб фізичної реабілітації при міофасціальному больовому синдромі / В.М.Осіпов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наукова монографія / за ред. проф. С.С.Єрмакова. - Харків, 2007. - № 6. - С. 214-215.

3. Осіпов В.М. Особливості функціонального стану опорно-рухового апарату пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом / В.М.Осіпов // Молода спортивна наука України : зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. - Л., 2008. ? Вип. 12, т. 3. - С. 167-172.

4. Осіпов В.М. Особливості функціонального стану нервово-мязового апарату пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом / В.М.Осіпов // Теорія та методика фізичного виховання: наук.-метод. журн. - Харків. - 2008. - № 3. - С. 39-42.

5. Осіпов В.М. Якість життя хворих з міофасціальним больовим синдромом / В.М.Осіпов // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура. - Івано-Франківськ, 2008. ? Вип. VI. - С. 27-32.

6. Осіпов В.М. Особливості психологічного стану пацієнтів, які страждають на міофасціальний больовий синдром / В.М.Осіпов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наукова монографія / за ред. проф. С.С.Єрмакова. - Харків, 2008. - С. 92-94.

7. Осіпов В.М. Особливості побудови програми фізичної реабілітації для пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом / В.М.Осіпов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наукова монографія / за ред. проф. С.С. Єрмакова. - Харків, 2008. - № 8. - С. 114-117.

8. Осіпов В.М. Динаміка функціонального стану опорно-рухового апарату у пацієнтів з міофасціальним больовим синдромом у процесі фізичної реабілітації / В.М.Осіпов, О.А.Мерзлікіна // Спортивний вісник Придніпровя. - №3-4. - 2008. - С. 238-242. (Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні дослідження, узагальненні результатів та описі їх особливостей).

9. Осіпов В.М. Застосування мануальної терапії у комплексі фізичної реабілітації пацієнтів із міофасціальною дисфункцією / В.М.Осіпов // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: наук.-теорет. журн. Нац. ун-ту фіз. виховання і спорту України. - 2008. - № 1. - С. 51-55.

Публікації в інших виданнях

10. Осіпов В.М. Лікувально-реабілітаційні заходи для хворих з міофасціальним больовим синдромом. Метод. рекомендації / В.М.Осіпов, О.А.Мерзлікіна. - Бердянськ : БДПУ, 2008. - 46 с.

11. Осіпов В.М. Комплексна фізична реабілітація хворих з міофасціальним больовим синдромом / В.М. Осіпов // Проблеми здоровя і перспективи розвитку спорту, фізичного виховання молоді у сучасному світі: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Бердянськ, 2009. - С. 255-257.