Методика комплексної доопераційної діагностики рівня та ступеня ураження нервово-м"язового апарату верхньої кінцівки. Оцінка регенерації нервових стовбурів у післяопераційному періоді. Діагностичне значення нейрофізіологічних корелятів больового синдрому.
Аннотация к работе
Як доводить аналіз результатів клініко-інструментального обстеження понад 1000 хворих з ураженнями периферичної нервової системи, які протягом 1991-1997 рр. отримали лікування в Інституті нейрохірургії імені академика А.П.Ромоданова АМН України, в багатьох випадках саме невизначеність дійсного стану нервово-муязового апарату зумовлювала незадовільні результати лікування, необгрунтоване затягування консервативного чи окремих етапів хірургічного лікування і внаслідок цього формування незворотніх змін у нервових структурах та тканинах, які вони інервують. Вибір напрямку досліджень був зумовлений аналізом літературних джерел, які присвячені різним аспектам проблеми діагностики стану нервових стовбурів на етапах хірургічного лікування травматичного ураження нервів верхньої кінцівки та плечового сплетення, а також робіт із суміжних областей клінічної та експериментальної нейрофізіології. Практичний вихід такого дослідження - удосконалення доопераційної діагностики: кількості та рівня залучених структур (спінальних корінців, стовбурів сплетення, нервів), характеру та тяжкості ураження, визначення часової та функціональної межі доцільності консервативного ведення хворого, необхідності оперативного втручання; а також розробка нейрофізіологічних критеріїв, які допомагають хірургові у визначенні обсягу та виду оперативного втручання. Для досягнення цієї мети вирішували такі задачі: - розробити методику комплексної доопераційної діагностики характеру, рівня та ступеня ураження нервово-муязового апарату верхньої кінцівки, а також супутнього больового синдрому в різні терміни після травми; провести порівняльний аналіз даних доопераційної діагностики закритих травматичних уражень плечового сплетення і нервів верхньої кінцівки з інтраопераційними даними; Розроблена концепція умовності клініко-нейрофізіологічної відповідності, яка базується на диференційованому визначенні структурно-функціональної організації сегментарного нервово-мязового та вегетативного апаратів з урахуванням чинників: особливостей будови нерва, рівня і тяжкості ушкодження нервових стовбурів, терміну, що минув після травми та операції, дозволяє обгрунтувати принципи діагностики, тактику і прогноз хірургічного та відновного лікування при травматичних ураженнях периферичних нервів та їх наслідках.Нейрофізіологічний комплекс складали методи: електронейроміографія (ЕНМГ) з оцінкою рухової, чутливої та вегетативної функцій периферичних нервів, параметрів F-хвилі, рефлекторної збудливості мотонейронів за показниками Н-рефлексу; електроміографія (ЕМГ) внутрішньомязова з оцінкою спонтанної активності мязових волокон і розрахунком параметрів потенціалів рухових одиниць; параневральна реєстрація викликаних потенціалів (ВП) нерва; реєстрація соматосенсорних викликаних потенціалів на стимуляцію периферичних нервів (ССВП), дерматомних ВП; дослідження больової чутливості (методики описані в роботах: Kimura J., 1974,1983; Ludin H.-P., 1980, 1983; Oh S.J., 1984; Shahani B.T. et al., 1984; Bromm B., 1984; Персон М.Б.,1985; Бадалян Л.О., Скворцов И.А., 1984; Гехт Б.М., 1990,1997; Зенков Л.Р., Ронкин М.А., 1991; наші модифікації - Чеботарьова Л.Л., 1989, 1990,1993,1996,1997). Електроди у вигляді двох платинових голок, діаметром 0,22 мм, із загнутими кінчиками (що були фіксовані у тефлоновій канюлі на відстанні 2,5 мм одна від одної), підводили під нерв: стимулюючі - якомога проксимальніше від місця зшивання нерва, реєструючі - якомога дистальніше, відстань між ними складала 20 мм. A.R., 1995) диференційовано: для тотального паралічу, ураження С5-Т1 спінальних нервів (корінців); С5-С6 спінальних нервів (корінців) чи верхнього стовбура плечового сплетення; С5-С7 спінальних нервів (корінців) чи верхнього та середнього стовбурів; С8-Т1 спінальних нервів (корінців) чи нижнього стовбура; латерального пучка плечового сплетення; медіального пучка; заднього пучка. З метою розробки нейрофізіологічних критеріїв диференціальної діагностики, обєктивної оцінки рівня і тяжкості ушкодження сегментарних структур при сполучних ураженнях плечового сплетення і спинного мозку, або закритій травмі плечового сплетення на тлі хронічного неврологічного захворювання було проаналізовано результати клініко-нейрофізіологічного обстеження 124 хворих. Заключний діагноз, за даними нейрофізіологічної діагностики, додаткових обстежень (МРТ, ультразвукової допплерографії судин мозку, імунологічних) був: закрита травма плечового сплетення, синдром посттравматичної шийної мієлопатії (14), наслідки закритої травми плечового сплетення, шийний спондильоз (або остеохондроз), корінцевий синдром (12), тунельний синдром нервів верхньої кінцівки, вторинна вертеброгенна мієлопатія (7), поліомієліт дорослих (3), кліщовий енцефаліт (3), БАС або синдром БАС (12), спінальна аміотрофія (7), екстра-чи інтрамедулярна пухлина (16), дисциркуляторна мієлопатія (14), дискогенна мієлопатія (12), наслідки ятрогенного ушкодження шийного відділу спинного мозку (5), брахіоплексит (нетравматичного генезу) (16), гострий мієліт (3), інт