Аналіз виразних засобів у творах для флейти соло українських композиторів початку XXI ст. Розширення виконавських можливостей флейти шляхом використання новітніх прийомів гри. Дотримання балансу між інтонаційністю, технікою дихання, артикуляцією.
Аннотация к работе
Твори для інструмента соло потребують дотримання балансу між інтонаційністю, технікою дихання, артикуляцією, володінням технічними навичками та специфікою звучання. Проте, якщо твори для групи струнних уже давно увійшли до виконавського репертуару та посіли значне місце в історії музичної культури, творів для духових інструментів соло написано набагато менше. Твори для інструмента соло потребують дотримання балансу між інтонаційністю, технікою дихання, артикуляцією, володінням технічними навичками та специфікою звучання. Відсутність інших виконавців потребує заповнення музичного простору, володіння музичним часом та, разом із тим, надає свободу в метроритмічному відношенні, позбавляє необхідності спільного інтонування та єдиного подиху, які присутні при ансамблевому виконанні. Хоча автори належать до різних композиторських шкіл та мають яскраву індивідуальну музичну мову, можна виокремити низку спільних рис, притаманних усім творам або скоріше тих якостей, якими повинні володіти виконавці-флейтисти.