Загальна характеристика, структура та аналіз енергетичного комплексу України. Особливості застосування методів багатовимірного статистичного аналізу в моделюванні енергоспоживання регіонами України. Оцінка величини енергетичних потреб населення регіону.
Аннотация к работе
Енергетика є одним з основоположних секторів української економіки і має безпосередній вплив на промисловий розвиток країни, а також грає значну роль в забезпеченні соціального благополуччя населення. При цьому українська енергетика впродовж тривалого періоду часу зазнає значні труднощі в своєму розвитку і підтримці потенціалу нормального функціонування надалі [1]. Ефективність використання енергії характеризується динамікою відповідних показників. Запропонована у роботі система чинників енергоспоживання відображає основні напрямки використання енергії в промисловості, що дає можливість прослідити за споживанням різних видів енергії та намітити найбільш перспективні напрямки їх економії. Актуальність досліджень підтверджується застосуванням отриманих результатів для оперативного і тактичного управління споживанням енергоресурсів регіонами України, що дозволяють підвищити ефективність їх виробництва і розподілу і, як наслідок, стримувати зростання цін.Регіон - це територіально-цілісна частина країни, яка відрізняється своєрідністю природного середовища, що зумовлює тип та структуру економіки, яка характеризується своєрідним співідношенням різних галузей господарства, глибокими та різноманітними звязками між ними, закінченим циклом відтворення, спільними рисами історичного розвитку, виробничими навиками, соціально-культурними традиціями населення, функціональними особливостями (спеціалізацією), яка виділена за сукупністю цих ознак в адмінітративну одиницю та являє собою підсистему соціально-економічного комплексу країни. Отже, соціально-економічна сутність поняття «регіон» має певні риси: по перше - це територія, а по друге - економічна система в межах даної території, або регіон - це самостійна територіальна система, з притаманними тільки їй виробництвом, розподілом, обміном та споживанням матеріальних благ та послуг.Промисловий комплекс України є пріоритетною галуззю національної економіки. Разом з іншими секторами та галузями промисловість формує міжгалузеві комплекси - загальнонаціональногосподарські і територіальні [4]. Як видно з таблиці, більшість галузей входять у важку індустрію, тобто в них переважає виробництво засобів виробництва - машин, устаткування, транспортних засобів, сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів та ін. Більшість основних виробничих фондів фізично зношено: у промисловості загалом на 49%, металургійному комплексі - на 61%, машинобудуванні - на 47%, хімічній і нафтохімічній - на 56% [5].Таке положення справ є наслідком ряду причин, зокрема, структури промислового виробництва з переважанням енергоємних галузей - чорної металургії і хімічної промисловості, а також що збереглася, в основному, ще з радянських часів виробничо-технічної бази, орієнтованої на тодішні низькі внутрішні ціни на нафту і газ. До недавнього часу Україна могла отримувати недорогий природний газ, що не стимулювало його економне використання, але через велику заборгованість та не вчасність повернення грошей втратила можливість і протягом року вимушена була витрачати більше та використовувати власний. За методологією Міжнародного агентства з енергетики (МАЕ) сумарний обсяг енергоресурсів (первинних та вторинних) і сумарне енергоспоживання країни визначається в умовних одиницях, виходячи з теплотворної спроможності енергоносіїв та єдиної одиниці вимірювання, якою визнана 1 т нафтового еквівалента - toe (tons of oil equivalent). А в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою, включаючи Україну, ВВП в перерахунку по валютному курсу виявляється менше, ніж по ППС, до пяти разів. У 2006 році в Україні ефективність використання енергоносіїв була в 2,4 разу нижче, ніж в цілому у світі, в 2,6 разу нижче, ніж в 26 країнах ОЕСР, і в 3,1 разу нижче, ніж в 25 країнах Євросоюзу.Методи моделювання являють собою досить широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису - спробу побудувати моделі обєктів реальної дійсності, особливо (в межах можливості) їхньої динаміки, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацюванняоптимальних управлінськихрішень [22]. Коган Ю.М. у своїй роботі «Сучасні проблеми прогнозування потреби в електроенергії» відзначає, що у стратегічному плануванні регіонального енергоспоживання прогнози використовуються в різних варіантах: побудова системи прогнозів для різних співвідношень «продукт - ринок»; зміни у співвідношеннях «можливості - загрози» (наприклад, нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає у повному обсязі конкурент); Однак деякі підприємства для прийняття рішень про майбутнє організації або зовсім не застосовують прогнози, або застосовують їх незначною мірою описують Бурий О. В., Калинина А.А. та Кукреш Л.Я. в своїй праці «Енергоекономічне прогнозування розвитку регіонів». Це обумовлено тим, що в рамках останіх тенденцій приховані конкретні причини змін рівня енергоспоживання, що відбуваються, відсутні взаємозвязки і із змінами в соціально-економічному розвитку регіону, і із співвідношенням споживання електр
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Структура та аналіз енергетичного комплексу України
1.1 Регіональна структура промисловості України
1.2 Аналіз енергетичного комплексу України
1.3 Огляд публікацій за напрямком роботи
Розділ 2. Методи та моделі енергоспоживання регіонами України
2.1 Постановка задачі побудови комплексу моделей енергоспоживання регіонів
2.2 Застосування методів багатовимірного статистичного аналізу в моделюванні енергоспоживання
2.3 Моделі класифікації на основі карт Кохонена
Розділ 3. Моделювання та аналіз енергоспоживання регіонами України
3.1 Моделі аналізу регіонів України за енергоспоживанням
3.2 Моделі оцінки регіонального енергоспоживання
3.3 Оцінка величини енергетичних потреб населення регіону