Розгляд досвіду застосування компенсаційних схем захисту інтересів інвесторів європейськими країнами. Обґрунтування необхідності створення компенсаційного механізму захисту інтересів інвесторів в Україні на основі формування фонду гарантування інвестицій.
Аннотация к работе
У державах - членах ЄС і більшості інших країн світу, де ставиться завдання вирішити питання про захист інвесторів, діють програми (схеми) компенсації інвесторам, покликані головним чином захистити їхні кошти та фінансові інструменти на випадок неспроможності інвестиційної компанії повернути такі кошти інвесторам, передусім дрібним. У європейському нормативно-правовому полі ці питання регулюються Директивою 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про схеми компенсації інвесторам» (далі - Директива 97/9/ЄС) від 03.03.1997 [7], яка вимагає від кожної країни ЄС запровадження та офіційного визнання однієї або більше схем компенсації інвесторам, котрі гарантували б узгоджений (гармонізований) мінімальний рівень захисту, принаймні для невеликого інвестора, в разі якщо інвестиційна компанія буде неспроможною виконати свої зобовязання перед клієнтами. Директива 97/9/ЄС передбачає наявність у всіх держав-членів схем компенсацій для інвесторів, котрі гарантуватимуть гармонізований мінімальний рівень захисту, хоча б для невеликого інвестора, якщо інвестиційна компанія буде неспроможною виконати зобовязання перед клієнтами свого інвестора. Компенсаційні схеми відрізняються переважно за датою запровадження й законодавчою базою; організаційною структурою та управлінням; взаємозвязком із державними регуляторними органами, державними схемами гарантування депозитів; вимогами до інвестиційних компаній щодо участі; кількістю й видами компаній, що беруть участь у таких схемах; визначенням інвесторів, які мають право вимагати компенсації; захищеними інвестиційними послугами та інструментами; типом втрат, що мають покриватися; лімітами компенсації; управлінням договорами; обробкою претензій; фінансуванням тощо. Згідно із законопроектом № 9069, компенсаційні виплати інвестору здійснюються в разі: «недостатності коштів учасника Фонду та за умови настання одного з випадків: набрання чинності рішенням щодо анулювання ліцензії учасника Фонду, крім випадків анулювання ліцензії за заявою учасника Фонду; порушення учасником Фонду або компанією з управління активами, що здійснює управління активами корпоративного інвестиційного фонду - учасника Фонду, законодавства щодо напрямів використання інвестицій або вимог інвестиційної декларації чи іншого документа, що визначає напрями використання інвестицій; прийняття рішення про ліквідацію строкового інституту спільного інвестування раніше закінчення строку, на який він створений; порушення провадження у справі про банкрутство учасника Фонду; нездійснення інститутом спільного інвестування відкритого або інтервального типу, емісія цінних паперів якого здійснена шляхом публічного (відкритого) розміщення, викупу таких цінних паперів у разі отримання від інвестора заявки на викуп тощо» [12].