Вираження і сприйняття комізму. Руйнуючий і життєутворюючий сміх. Типи і відтінки комізму, його національне забарвлення та емоційна одухотвореність. Дотепність як активна, творча форма почуття гумору. Історизм комедійного аналізу життя за епохами.
Аннотация к работе
Комічне - категорія естетики, що відбиває соціально-значущі протиріччя дійсності під кутом зору емоційно-критичного до них відношення з позицій естетичного ідеалу. Комічне, як правило, викликає сміх. А сміх, як зазначав Салтиков-Щедрін, зброя дуже сильна, бо ніщо так не бентежить порок, як усвідомлення того, що він вгаданий, і що з приводу його вже роздався сміх. Герцен писав, що “сміх одне з самих потужних знарядь руйнування: сміх Вальтера бив і палив, як блискавка. Від сміху падають ідоли, вінки, і чудотворна ікона стає почорнішою і погано мальованою картинкою".Людина - єдина істота, що може і сміятися, і викликати сміх, або, точніше, людський, суспільний зміст є у всіх обєктах комедійного сміху. Іноді дослідники помилково шукають джерело комізму в природних особливостях явищ природи: у примхливості хмар, мінералів (наприклад, сталактитів), у незвичайності вигляду і поводження мавп, ведмедів, лис, у дивному вигляді кактусів. Деякі теоретики приводять на перший погляд більш переконливі приклади природного комізму - тварина в байці. Природні властивості тварин (рухливість і гримаси мавпи, розвинуті інстинкти лисиці, що допомагають їй обманювати ворогів, неповороткість ведмедя і т.д.) асоціативно зближаються з людськими звичками, вчинками, манерами і стають обєктом естетичної оцінки на основі суспільної практики.Характерно, що актори, які добре знають особливості сприйняття комічного, звичайно звертаються з комедійним текстом не прямо до телеглядачів, а до аудиторії, з якою є зворотний звязок. Комічне знаходить висвітлення й у музиці, що говорить з людьми безпосередньою мовою душі. Для сприйняття комічного в інструментальній музиці важливий рецепційний настрой слухача, що обумовлюється, зокрема, авторським позначенням жанру. Архітектура, прямо виражаючи ідеали суспільства, не може в силу своєї специфіки що-небудь безпосередньо критикувати, заперечувати, а отже, і осміювати. Він надає художнику (наприклад, Рабле, Вольтерові) безмежні можливості для серйозно-жартівливого і жартівливо-серйозного звертання з забобонами свого часу.Сміх - критична сила, що настільки ж заперечує, наскільки і стверджує. Сміх прагне зруйнувати існуючий несправедливий світ і створити новий, принципово відмінний від нього, - ідеальний. У давньоєгипетському папірусі, що зберігається в Лейдені, божественному сміху приділяється роль творця світу: "Коли бог сміявся, народилися сім богів, керуючих світом... Він вибухнув сміхом у другий раз - зявилися води..." Для древніх греків сміх був теж творцем життя; творцем, радісною, веселою народною стихією.Найменш значуще суспільне протиріччя - це галузь гумору, більш серйозне - іронія, далі ідуть сатира, гротеск, сарказм, за якими і частково в яких комічне переходить в потворне, жахливе і, отже, далеко не смішне. Види комічного, як правило, відрізняються і засобом відбиття підміченого протиріччя, тобто своєю формою. Однак для французької придворної знаті XVII-XVIII ст. ст. каламбур був вищою формою гумору. Його легкість, блиск, безтурботна веселість естетично відповідали характеру життя вищих, панівних прошарків нації, визначавших її духовне життя. Але в кінці XVIII ст., коли почалася велика французька революція, разом з королем, королевським двором і аристократією був зметений і галантний аристократичний гумор.Істотні особливості комічного змінювалися від епохи до епохи; мінялася і сама дійсність, і вихідна позиція комедійного аналізу життя. Вихідною точкою сатиричного аналізу життя стають нормативні уявлення про доцільний світоуклад. В епоху Відродження комедіографія за відправний початок бере людську природу, уявлення про людину як міру стану світу. Так, у "Похвальному слові дурості" Еразма Роттердамського дурість виступає не тільки як обєкт, але і як субєкт осміяння. "Нормальна", "помірна" людська дурість, дурість "у міру" засуджує, страчує й осміює дурість безмірну, нерозумну, нелюдську.За час існування мистецтва комічне зявилося, виділилося в окрему категорію, захопило міцні позиції в мистецтві і звязало себе з безліччю явищ дійсності. Більшість дослідників природи комічного повязують його з протиріччям. Істинну комедійність надають сміху обставини, загострюючі протиріччя і допомагаючі розкрити їхню соціальну природу. Комічне - це суспільно відчутне, суспільно значуще обєктивне протиріччя, невідповідність (мети - засобам, форми - змісту, дії - обставинам, сутності - її прояву, причини - наслідку, дії - результатам, старого - новому, і т.д.), в якому або саме це протиріччя, або одна з його сторін протистоїть високим естетичним ідеалам.
План
Зміст
Вступ
1. Комічне - соціокультурна реальність
2. Вираження і сприйняття комізму
3. Руйнуючий і життєутворюючий сміх
4. Типи і відтінки комізму
5. Історизм комедійного аналізу життя
Висновок
Використана література
Вывод
За час існування мистецтва комічне зявилося, виділилося в окрему категорію, захопило міцні позиції в мистецтві і звязало себе з безліччю явищ дійсності. Також відбулася істотна диференціація усередині категорії.
Більшість дослідників природи комічного повязують його з протиріччям. Істинну комедійність надають сміху обставини, загострюючі протиріччя і допомагаючі розкрити їхню соціальну природу.
Конкретні форми комічного протиріччя дуже різноманітні. Тому жодне визначення не може бути всеохоплюючим. Комічне - це суспільно відчутне, суспільно значуще обєктивне протиріччя, невідповідність (мети - засобам, форми - змісту, дії - обставинам, сутності - її прояву, причини - наслідку, дії - результатам, старого - новому, і т.д.), в якому або саме це протиріччя, або одна з його сторін протистоїть високим естетичним ідеалам.
З усіх мистецтв найсприятливіше для комічного - театр, кіно, цирк. Єдиний вид мистецтва, неспроможний відобразити комічне в дійсності, - архітектура. Комічний будинок або спорудження було б лихом і для глядача, і для жителя, і для відвідувача.
Творча, життєдайна сила сміху була підмічена людьми дуже давно.
Сміх не лише засуджує недосконалість світу, але і, обдавши світ, свіжою емоційною хвилею радощів і розваг, перетворює і оновлює його.
Список литературы
Борев Ю. Б Эстетика. Учебное пособие. - М.: Политиздат, 1988. - 496 с.
Левчук Л.Т. Західноєвропейська естетика ХХ століття: Навч. посібник. - К.: Либідь, 1991. - 224 с.
Левчук Л.Т., Оніщенко О.І. Основи естетики, - К.: Вища школа, 2000. - 271с.
Эстетика. Под ред. А.А. Радугина. - М.: Издат-во "Центр", 1998. - 237.
Эстетика: Учебное пособие / Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.И. Панченко, М.Ю. Русин. - К.: Высшая школа, 1991. - 302 с.
Эстетика: Учебное пособие / Под ред. проф. В.А. Лозового. - Сумы: Издательство "Универсальная книга", 1999. - 299с.