Аналіз кольороназв в індивідуально-авторській картині світу М. Волошина. Повний перелік кольороназв у групах вода, земля, повітря і вогонь у ліричних циклах поета. Основні, відтінкові та непрямі найменування в структурі колірної картини світу М. Волошина.
Аннотация к работе
Описові мовної картини світу, а також вивченню індивідуально-авторської картини світу присвячено значну кількість лінгвістичних робіт (Ю. Д. У дослідженнях мовної картини світу особлива увага звертається на визначення місця кольоропозначень у загальномовній і авторській картинах світу (Р. В. Проте при всій різноманітності робіт і підходів до дослідження назв кольору у сучасній лінгвістичній науці проблема віддзеркалення кольору в мові, як і раніше, є актуальною, оскільки залишається низка лакун: функціонування кольороназв у межах індивідуально-авторської картини світу, система і структура лексико-семантичного поля (ЛСП) кольору в художніх творах тощо. Таке поєднання робить кольороназви надзвичайно важливим засобом формування образного світу художнього твору в цілому та індивідуально-авторської картини світу зокрема. Актуальність цього дослідження полягає також у системному підході до вивчення кольороназв в індивідуально-авторській колірній картині світу поета із застосуванням методу польового моделювання, широко використовуваного в сучасній лінгвістиці при аналізі тексту.У першому розділі “Лінгвістичний аспект вивчення кольороназв”викладено історію становлення понять “картина світу”, “мовна картина світу” та “індивідуально-авторська картина світу”, обґрунтовано використання поняття “колірна картина світу”, що є фрагментом поетичної картини світу. Беручи до уваги основні концепції вивчення кольору, вважаємо за необхідне підкреслити важливість лінгвокультурологічного підходу до вивчення кольороназв, а також специфіку семантики кольороназв у контексті художнього твору. В авторських творах такі субстантиви в прямому значенні виступають у функції найменування кольору, яке виявляється лише в контексті (своєрідні імпліцитні кольороназви), або використовуються в переносно-метафоричному значенні: Старинным золотом и желчью напитал Вечерний свет холмы; Пласты размытой глины Искрятся грифелем, и сланцем, и слюдой. Використання в індивідуально-авторській картині світу таких лексем зумовлене професіоналізмом автора як художника, його особливим баченням кольорів, що свідчить про своєрідність ЛСП кольору в авторській картині світу. У дисертаційному дослідженні пропонується така система побудови МП кольору: 1 - ядро; 2 - навколоядерна центральна зона, куди входять похідні від основної кольороназви, виражені різними частинами мови; 3 - зона найближчої периферії, куди входять відтінки кольороназви з основним значенням кольору; 4 - зона ближньої периферії, на якій розташовані лексеми із вторинним значенням кольору; 5 - зона крайньої периферії, на якій розташовані метафоричні та імпліцитні найменування кольору; 6 - зона дальньої периферії, де знаходяться непрямі, а також складні кольороназви, які звичайно характеризуються наявністю відразу декількох домінантних сем і складають зони перетинання з іншими мікрополями в межах одного ЛСП кольору.Поза сумнівом, індивідуально-авторська колірна картина світу є значним фрагментом загальномовної картини світу і доповнює її специфічними, нехарактерними елементами. Дослідження структури мікрополів дає можливість прослідкувати механізми створення ЛСП кольору в картині світу поета зокрема і в загальномовній картині світу в цілому. Використання теорії поля дозволяє якнайповніше виявити кількісний і якісний склад ЛСП кольору, що включає 12 мікрополів, у рамках яких виділяється ядро, центр і периферійні зони. Дослідження показало, що в індивідуально-авторській колірній картині світу М. Наприклад, ЛСП кольору (зорових відчуттів) у групі вода перетинається з ЛСП температури (температурних відчуттів); ЛСП кольору в групі земля перетинається з ЛСП речовини.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. Польова модель дозволяє показати мовну картину світу як цілісну систему. Поза сумнівом, індивідуально-авторська колірна картина світу є значним фрагментом загальномовної картини світу і доповнює її специфічними, нехарактерними елементами.
Аналіз матеріалу довів, що в індивідуально-авторській колірній картині світу М. Волошина загальномовне ЛСП кольору зазнає певної трансформації. Дослідження структури мікрополів дає можливість прослідкувати механізми створення ЛСП кольору в картині світу поета зокрема і в загальномовній картині світу в цілому.
2. Використання теорії поля дозволяє якнайповніше виявити кількісний і якісний склад ЛСП кольору, що включає 12 мікрополів, у рамках яких виділяється ядро, центр і периферійні зони. Ядром у мікрополях виступають основні кольороназви (красный, оранжевый, желтый, зеленый, голубой, синий, фиолетовый, коричневый, розовый, белый, черный і серый). Дослідження показало, що в індивідуально-авторській колірній картині світу М. Волошина наявність ядра, центру та периферії характерна не для всіх мікрополів.
3. Методика польового моделювання колоративної лексики дала можливість детальніше розмежувати поняття найближчої, ближньої, дальньої і крайньої периферії. У дисертаційному дослідженні розроблено критерії віднесення лексики кольору до тієї або іншої зони мікрополя, виходячи з типу її значення. Це дозволило виявити, що в індивідуально-авторській колірній картині світу М. Волошина в польових структурах, що обєднують конкретні за семантикою лексичні одиниці, спостерігається істотне переважання периферії над ядром. Стрижневими є периферійні зони з уживаними в їх межах кольороназвами, отже, ключовим засобом кольоропозначення обєктів і явищ навколишнього світу є відтінкові кольороназви і метафоричні номінації.
Завдяки методиці польового дослідження ми визначили зони перетинання ЛСП кольору з іншими полями. Наприклад, ЛСП кольору (зорових відчуттів) у групі вода перетинається з ЛСП температури (температурних відчуттів); ЛСП кольору в групі земля перетинається з ЛСП речовини. Таке накладення і суміщення полів у творчості М. Волошина підтверджує теорію перехідності як універсальної властивості мови, що відображає системний взаємозвязок та взаємодію між мовними фактами і поєднує їх у цілісну систему.
4. Важливим критерієм у визначенні функції кольороназви в авторській картині світу М. Волошина є її частиномовна приналежність. Так, нарівні з іменними частинами мови одним з істотних способів презентації кольороназв у мові творів поета є дієслівне вираження кольору (зардеть, заалеться, отусклить, побелеть та ін.). Дієслівна лексика сприяє передаванню кольору в динаміці і часто включена в процес авторської оказіональності (лучи заржавели, тучи расцветают тощо).
Дослідження підтвердило необхідність використання дистрибутивного і компонентного методів при аналізі індивідуальної картини світу, бо поза контекстом колірне значення частини найменувань визначити неможливо. Так, метод компонентного аналізу лексеми сургуч дозволив виділити такі семи: “суміш”, “колір”. Колірне визначення лексеми підкріплюється найменуванням шафрановий, що свідчить про комплексне представлення кольору у М. Волошина, де монохромні кольори накладаються один на одного, підкреслюючи й актуалізуючи тим самим компонент кольору.
5. Дослідженням доведено, що індивідуальність картини світу М. Волошина багато в чому зумовлена живописною першоосновою. В описі реальної природи автор показує стихії води, повітря і землі в гармонії та єдності. Четверта стихія вогонь є елементом кожної групи і виявляється у прямій назві обєктів або в складі метафоричної конструкції.
Колірна різноманітність художнього світу М. Волошина виражена загальномовними найменуваннями кольорів спектру, але індивідуальність його мови виявляється в метафоричному позначенні кольору, що дозволяє більш повно і яскраво виразити своєрідне колірне бачення світу.
Особливістю авторської колірної картини світу є елементи, характерні для стилю М. Волошина. Так, в ЛСП кольору функціонують професійні назви фарб, що вживаються переважно в мові художників (киноварь, сепия, пурпур, лазурь та ін.).
6. У дисертації доведено правомірність вивчення кольороназв в аспекті діахронії. Такий підхід до аналізу колоративної лексики довів: при тому, що тексти М. Волошина відображають основні тенденції поетичної мови початку ХХ століття, у всі періоди його творчого розвитку простежується прагнення до пошуку індивідуального авторського стилю. Аналіз мікрополів у текстах різних відрізків часу показав, що ЛСП кожного окремого періоду характеризується особливостями складу і структури. У структурі поля, яка є стабільною, основне місце займає периферія, де переважають непрямі кольороназви і метафоричні позначення кольору.
Особливість кольороназв повязана з унікальністю обставин періодів творчості. Наприклад, у ліричних творах 1918 - 1920 р.р. домінуючими стали тони хроматичного червоного та ахроматичного чорного кольорів. У колірній картині світу вони утворюють монолітний колірний комплекс, підсилюючи тим самим емоційність тексту, підкреслюючи значення колірної символіки.
7. Аналіз циклу “Надписи на акварелях” показав, що індивідуально-авторські особливості кольороназв у ліричних текстах знайшли своє втілення і в написах на акварелях. Хоча й спостерігається певне перетинання колоративних рядів, проте значно більше самобутніх написів, незалежних від ліричних циклів.
Проведене дослідження показало, що в поетичній мові М. Волошина кольороназви утворюють складну, але єдину систему. Багатство колірної палітри, розробленість колірних тонів і відтінків, прийоми, що сприяють передаванню кольору і створюють яскраві колірні образи, - все говорить про необмежені можливості поетичного слова М. Волошина.
Основні положення дисертації висвітлено в публікаціях автора
1. Давиденко Е. А. Лингвокультурологический аспект изучения цветообозначений // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2002. - Т. 15 (54), №2. - С. 159 - 165.
2. Давиденко Е. А. Цветообозначения в циклах Максимилиана Волошина “Киммерийские сумерки” и “Киммерийская весна” // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2002. - Т. 15 (54), №4. - С. 306 - 313.
3. Давиденко Е. А. Метафорическое обозначение цвета моря в лирике Максимилиана Волошина // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського: Збірник наукових праць. Серія: Філологія. - 2003. - №6. - С. 386 - 390.
4. Давиденко Е. А. К вопросу о концепте “цвета”: синий и голубой как компоненты национально-культурной картины мира // Язык и культура. - К.: Издат. дом Дмитрия Бураго, 2003. - Вып. 6. - Т. III, Ч.1.- С. 350 - 360.
5. Давиденко Е. А. Цветовая номинация как фрагмент индивидуальной языковой картины мира Максимилиана Волошина // Язык и культура. Лингвокультурологическая интерпретация текста. - К.: Издат. Дом Дмитрия Бураго, 2004. - Вып. 7. - Т. 4, Ч. 2.- С.184 - 189.
6. Давиденко Е. А. Проблема разграничения понятий: “языковая картина мира” и “индивидуально-авторская картина мира” (на материале творчества М. Волошина) // Система и структура восточнославянских языков. - Киев, 2005. - С. 171 - 183.
7. Давиденко Е. А. Цветовые номинации в цикле “Надписи на акварелях” Максимилиана Волошина // Система и структура восточнославянских языков: к 170-летию со дня рождения А. А. Потебни. - Киев, 2005. - С.110 - 118.
8. Давиденко Е. А. Функционирование цветообозначений “голубой”, “голубий” и “блакитний” (на материале печатных СМИ) // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2006. - Т. 19 (58), №3. - С. 114 - 120.
9. Давиденко Е. А. Морфологический аспект изучения цветонаименований в текстах М. Волошина в связи с периодизацией творчества // Вісник Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. - 2007. - №11 (128). - С. 46 - 50.
10. Давиденко Е. А. Лингвокультурологический аспект изучения цветообозначений в иноязычной аудитории // Материалы Научной Международной конференции аспирантов “Ломоносовские чтения”, Севастополь, 2002. - С. 99 - 101.