Особливості Литовської експансії на землях Київської Русі. Суспільно-політичний устрій українських князівств. Унії Річі Посполитої та їх наслідки для України. Класове розшарування західноукраїнських земель у складі Великого Князівства Литовського.
Аннотация к работе
Здавна в українських літописах згадується про успішні походи київських князів проти литовських племен, які платили данину Київській Русі. Та після Батиєвої навали, яка дуже підірвала зовнішній вплив Русі, «Литва почала ярмо руське із себе скидати й з лісів виходити», а незабаром і на українські землі прийшла. Він обєднав литовські племена для боротьби з Тевтонським орденом і переважно мирним шляхом поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь). Великий князь Гедимін (Гедимінас, 1316-1341 pp.) започаткував правлячу династію й почав наступ на південно-західні руські (українські) землі, проте історики вважають, що початок литовської доби в Україні поклав син Гедиміна Любарт (свояк Юрія II), який у 1340 році приєднав до своєї держави Волинь та Галичину. Протягом багатьох десятиліть ці землі переходитимуть від Литви до Польщі й навпаки, аж поки ці держави не вирішать обєднатися.Оскільки 90 % населення Литовсько-Руської держави складала українська та білоруська народність, то реально це була середньовічна феодальна федерація, яка успадкувала від Київської Русі та Галицько-Волинської держави інститути державної влади, правову систему, судоустрій та судочинство, військову та адміністративну організацію. Служба більшості феодалів у Литовсько-Руській державі за отримання ленів чи бенефіцій була в першу чергу виконання їх обовязків перед державою, а не результатом договірних відносин васала перед сюзереном (як у західноєвропейських державах). На вершині соціально-станової ієрархії були князі - нащадки литовської правлячої династії Гедиміновичів, і інші литовські князі, нащадки колишніх удільних князів давньоруської династії - українські та білоруські князі, які і хоч були позбавлені політичних прав, обмеженні в права на володіння своїми колишніми уділами, проте зберегли великі землеволодіння. Удільні князі-династи були повними сюзеренами свого володіння, тим часом як князівський суверенітет у службових уділах мав обмежений характер, оскільки ці уділи міг відібрати великий князь за протиправні вчинки. Існувало правило: якщо службовий князь подався до сусідніх держав, його володіння не конфісковувалось, а переходило до інших представників роду; удільні ж князі-династи могли вийти із складу держави із своїми володіннями.У період укладення трьох угод про політичний союз (унію), що тривав понад 180 років, змінювався характер підпорядкування українських земель польсько-литовській короні. Залишаючись за своїм типом середньовічною феодальною державою, Литовсько-Руська держава змінює внутрішню форму, режим правління стає дедалі жорсткішим, а влада - чужинською. Він зобовязався приєднати до Польщі литовські, українські й білоруські землі, прийняти католицизм і зробити його державною релігією. Із правової точки зору Кревська унія означала інкорпорацію Литовсько-Руської держави до складу Королівства Польського. Князя Вітовта, який з допомогою зброї в 1392 р. прийшов до влади в Литві, українсько-білоруські князі визнали "королем Литовським і Руським".Литовсько-Руська держава багато чого запозичила у своєму адміністративному, політичному та економічному устрою від Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
План
План
1. Особливості Литовської експансії на українських землях
2. Суспільно-політичний устрій українських князівств під владою Литви
3. Польські та Литовські унії та їх наслідки для України
Висновок
Список використаних джерел
1. Особливості Литовської експансії на українських землях
Обєднання литовських племен і виникнення держави
Вывод
Отже із вище всього сказаного можна зробити наступні висновки: 1. Литовсько-Руська держава багато чого запозичила у своєму адміністративному, політичному та економічному устрою від Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
2. За період існування західноукраїнських земель у складі ВКЛ остаточно сформувався її суспільний стан із класовим розшаруванням.
3. Початкові відносини Литовського князівства та удільних українських князівств складались на засадах васалітету та сюзеренітет.
Що дає нам право стверджувати, що Українські землі були на початкових своїх засадах вільними, а з часом попали у правове володіння Литовських князів та Речі посполитої.
Список литературы
1. Історія держави і права України. Академічний курс: У 2 т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. К., 2000. - Т.1. С.128-202.
2. Історія держави і права України: Підручник: У 2 ч. / За ред. А.Й. Рогожина. - К., 1996. - Ч.1. С.102-169.
3. Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у 12 - 16 ст. - Львів, 1996.
4. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11т., 12кн. - К., 1994 - 200. Т.5
5. Юшков С. История государства и права СССР, ч. І, 3 вид. М. 1950;
6.Кульчицький В. Кодифікація права на Україні у XVIII ст. Л. 1958; Статут Великого Княжества Литовского 1529 года, під ред. k. Яблонскиса. Мєнськ 1960.