Когнітивно-прагматичні характеристики мовленнєвого акту вибачення в англомовному дискурсі XVI–XXI століть - Автореферат

У дисертаційній роботі розглядаються когнітивно-прагмалінгвістичні характеристики вибачення та його історичне варіювання в англомовному дискурсі XVI-XXI ст. Вибачення вивчається лінгвістикою, етикою, психологією. Вибачення визнається невідємною ознакою комунікації, повязаною із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм. Ільїн та ін.) підкреслюють складну емотивну природу вибачення, яка базується на почуттях сорому й провини і зумовлює намір адресанта позбутися їх шляхом спонукання адресата надати вибачення. Таким чином, утворено передумови для інтегрованого опису висловлень вибачення у поєднанні їх мовних, когнітивних і комунікативних аспектів, який базується на залученні комплексу лінгвальних (лінгвокогнітивного та лінгвопрагматичного) і позалінгвальних (психологічного, соціокультурного) аспектів для системного діахронічного аналізу вибачення в англомовному дискурсі.З точки зору психології, мовець здійснює МА вибачення для того, щоб досягти змін у психологічній тональності його стосунків з адресатом відповідно до його (мовця) інтересів: вибачаючись, мовець має на меті повернути / зберегти доброзичливу тональність спілкування, для чого вербалізує своє прохання до слухача про позбавлення його (адресанта) від почуття провини, скасування покарання за малефактивну дію, яка визнається мовцем як помилкова. За критерієм хронотопа МА вибачення розподіляються на такі, що є реакцією на ретроспективну малефактивну дію - корегувальний підтип МА вибачення та такі, що запобігають виникненню почуття провини у майбутньому - превентивний підтип МА вибачення. У другому розділі «Діахронічний інваріант вибачення в англомовному дискурсі» моделюється історично стала прагматична система вибачення, визначається концепт ВИБАЧЕННЯ та засоби його мовного втілення, систематизуються прямі й непрямі мовні засоби реалізації МА вибачення, виділяються його підтипи й прагмасемантичні різновиди. Мовну репрезентацію концепту ВИБАЧЕННЯ здійснюють імя концепту apology та члени лексико-семантичної групи вибачення, до ядра якої входять іменники ‘apology’, ‘excuse’, ‘forgiveness’, ‘pardon’. Історичними константами прагмасемантичних різновидів корегувальних МА вибачення є прохання про вибачення; номінація емоційного стану; виправдовування (аргументація): ?Прохання про вибачення - прагмасемантичний різновид МА вибачення, який виражається перформативною формулою: [I ask you to forgive my doing smth bad], де smth - попередня дія.У дисертаційній роботі, виконаній в новому когнітивно-прагматичному напрямі, здійснено комплексний аналіз природи й функціонування МА вибачення в англомовному дискурсі XVI-XXI ст. МА вибачення має конвенціональну природу, його психологічна база відображає субєктивний чинник вибачення - інтенцію позбавитися / запобігти відчуттю провини й сорому шляхом здійснення МА вибачення для досягнення психологічної гармонії в спілкуванні. Когнітивна основа МА вибачення - етичний концепт ВИБАЧЕННЯ, який реалізується імям apology (n) і включає смисли: «прохання про прощення, виправдання, визнання / помякшення провини» (інтенсіонал концепту), а також «вираження співчуття, розкаяння, жалю» (імплікаціонал). Цей концепт моделюється у вигляді когнітивного сценарію, який разом із перлокутивним ефектом слугує розрізненню корегувального й превентивного підтипів МА вибачення: у сценарії корегувального підтипу МА вибачення слоти ПРОВИНА та ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор звязку, у превентивному підтипі - ретроспективний; корегувальні МА вибачення виражають почуття жалю за скоєну провину, а превентивні запобігають виникненню такого почуття у разі передбачуваного порушення соціокультурних норм етикету. Інтеграція лінгвокогнітивних і прагматичних критеріїв дозволила визначити прагматичний статус МА вибачення як гібридного, що поєднує дві рівноправні складові домінуючої іллокутивної сили вибачення: емотивної - вираження психологічного стану провини, сорому, та спонукальної - прохання про вибачення.Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Харків : Константа, 2005. 2.Мовленнєвоактові дієслова вибачення в англійському дискурсі: діахронічний аналіз / Т.М. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна.

Основний зміст роботиОсновний зміст дисертації відбитий у наступних публікаціях автора

У дисертаційній роботі, виконаній в новому когнітивно-прагматичному напрямі, здійснено комплексний аналіз природи й функціонування МА вибачення в англомовному дискурсі XVI-XXI ст. МА вибачення має конвенціональну природу, його психологічна база відображає субєктивний чинник вибачення - інтенцію позбавитися / запобігти відчуттю провини й сорому шляхом здійснення МА вибачення для досягнення психологічної гармонії в спілкуванні.

Когнітивна основа МА вибачення - етичний концепт ВИБАЧЕННЯ, який реалізується імям apology (n) і включає смисли: «прохання про прощення, виправдання, визнання / помякшення провини» (інтенсіонал концепту), а також «вираження співчуття, розкаяння, жалю» (імплікаціонал). Цей концепт моделюється у вигляді когнітивного сценарію, який разом із перлокутивним ефектом слугує розрізненню корегувального й превентивного підтипів МА вибачення: у сценарії корегувального підтипу МА вибачення слоти ПРОВИНА та ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор звязку, у превентивному підтипі - ретроспективний; корегувальні МА вибачення виражають почуття жалю за скоєну провину, а превентивні запобігають виникненню такого почуття у разі передбачуваного порушення соціокультурних норм етикету.

Інтеграція лінгвокогнітивних і прагматичних критеріїв дозволила визначити прагматичний статус МА вибачення як гібридного, що поєднує дві рівноправні складові домінуючої іллокутивної сили вибачення: емотивної - вираження психологічного стану провини, сорому, та спонукальної - прохання про вибачення.

Соціально-етичні підстави МА вибачення - соціокультурні конвенції і норми етикету, зазнають історичного варіювання. Вибачення як прояв дискурсивного принципу ввічливості є втіленням стратегій ввічливості дистанціювання (негативної ввічливості): «Запитуй, ухиляйся», «Виражай пошану», «Вибачайся» і відповідних тактик. У XVI-XXI ст. вони історично змінюються відповідно до змін домінуючого принципу ввічливості з позитивного на негативний.

Корегувальний підтип МА вибачення в англомовному дискурсі має прагмасемантичні різновиди, які включають: історичні константи для XVI-XXI ст. - прохання про вибачення, номінація емоційного стану, виправдовування (аргументація) та історичні змінні - визнання провини (XVI-XVII і XIX-XXI ст.), обіцянка виправитися (XIX-XXI ст.). Із двох складових іллокутивної сили вибачення в різновиді гібридного МА прохання про вибачення превалює спонукальна складова, в інших різновидах - емотивна.

У межах однієї репліки прагмасемантичні різновиди МА вибачення, які є окремими висловленнями здатні утворювати кластери. Набір конфігурацій кластерів і їх частотність кількісно й якісно збільшується в наш час.

Вибачення реалізуються як простими, так і складними МА трьох типів. В останньому випадку у складених МА вибачення служить метакомунікативним, етикетним актом-функцією, який сприяє здійсненню МА-тези іншого типу; у комплексних МА вибачення служить тезою, яка обґрунтовується МА-функціями інших типів; композитні МА містять вибачення-функції, що поєднуються з МА інших типів копулятивним або протиставним звязком і виступають як доповнення. Їх історичні зміни торкаються локуції простих МА, зростання ролі асиндетичного звязку між компонентами складних МА, змін їх конфігурацій.

Мовні засоби реалізації вибачення формують відповідне прагматичне поле. Його домінанта утворена прямими МА, що містять перформативне дієслово або імперативні речення з іллокутивними дієсловами вибачення, їх іллокуція вибачення провідна та єдина; центр - непрямими полііллокутивними експліцитними розповідними або питальними реченнями з семами вибачення, де іллокуція вибачення провідна, але не єдина; периферія поля містить МА інших типів із супровідною іллокуцією вибачення. Домінанта поля вибачення історично скорочується, центр і периферія кількісно і якісно розширюються.

Перспективність отриманих результатів і висновків полягає у можливості їх використання для подальших досліджень прагматичних явищ у когнітивно-прагматичному ракурсі на матеріалі англійської та інших мов у синхронії та діахронії.