Основні компоненти кодифікаційної діяльності, її види та функціональне призначення в сучасній правовій системі України. Особливості кодифікаційної діяльності на сучасному етапі реформування правової системи України та пропозиції по її здійсненню.
Аннотация к работе
Кодифікаційна діяльність - традиційний і обєктивно необхідний напрямок державної діяльності країни, яка має відносно розвинуту систему законодавства - структуровану форму права. У цьому контексті Україна, ставши на шлях розбудови суверенної, демократичної, правової держави, змушена здійснювати відповідні заходи щодо створення нової правової системи (після здобуття Україною незалежності майже 80% суспільних відносин регулювалося союзним законодавством), яка б відповідала пріоритетам, повязаним з життям, правами і свободами людини, вимогам ринкової економіки. Проте, кількісна характеристика законодавства України має певні істотні розбіжності з якістю цього законодавства. За радянських часів кодифікаційна діяльність певною мірою знаходилась у центрі наукових досліджень, серед яких є чимало теоретично обґрунтованих і практично цінних висновків вчених-юристів щодо кодифікаційної діяльності. Тому в аспекті обґрунтування методологічних підвалин кодифікаційної діяльності в Україні сучасні теоретико-правові дослідження вимагають як аналізу наукової спадщини, орієнтуючись на принципи наступництва правотворчості, в тому числі кодифікаційної діяльності, так і аналізу системи чинного законодавства.В Розділі І - "Кодифікаційна діяльність як основна форма удосконалення сучасного законодавства в правовій системі України" - досліджуються поняття та форми удосконалення законодавства, подається загальнотеоретична характеристика кодифікаційної діяльності як основної форми удосконалення законодавства та зясовується її місце і значення у сучасній правовій системі України. Оскільки створити раз і назавжди дане досконале законодавство реально неможливо, його необхідно розглядати як постійний процес по підтримці якісного стану законодавства, котрий охоплює як діяльність по створенню нових якісних нормативно-правових актів, внесенню якісних змін та доповнень у чинні, так і діяльність по "усуненню" або "помякшенню" неякісних властивостей чинного законодавства. З урахуванням наведеного, пропонується таке визначення удосконалення законодавства: це діяльність компетентних органів держави по підтримці якісного стану законодавства (якості його змісту і форми) у відповідності з потребами розвитку суспільних відносин, яка спрямована на забезпечення ефективності правового регулювання. 2) обєкт удосконалення, в якості якого можуть виступати: а) зміст і форма проектів нормативно-правових актів; б) зміст і форма нормативно-правових актів, які були прийняті, але ще не набрали чинності; в) зміст і форма чинних нормативно-правових актів. Разом з тим, аналізуючи такі форми, як державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів відповідними органами юстиції, скасування незаконних чинних нормативно-правових актів, припинення чинності неконституційних та незаконних нормативно-правових актів за рішеннями Конституційного Суду України, загальних та арбітражних судів, автор прийшов до висновку, що вони не тільки "усувають" дефектні, неякісні, з точки зору закону, нормативні акти, а й забезпечують одночасно його верховенство.