Дослідження відносин кочових народів Євразійського Степу — гунів, тюрків, аварів з візантійцями. Висвітлення особливостей сприйняття варварів у координатах візантійського світогляду. Характеристика Візантійської імперії періоду раннього середньовіччя.
Аннотация к работе
У статті на основі свідчень рінньовізантійських авторів (Амміана Марцелліна, Пріска Панійського, Прокопія Кесарійського, Агафія Міринейського, Менандра Протектора) досліджуються відносини кочових народів Євразійського Степу - гунів, тюрків, аварів з візантійцями. Зібрані разом окремі свідчення про зовнішній вигляд, звичаї, обряди та спосіб життя кочовиків, їх взаємини з Візантійською імперією, починаючи з появи на її теренах орд гунів наприкінці IV ст. і до дипломатичних стосунків з першою степовою імперією Великим Тюркським каганатом у VI ст., зясована зацікавленість обох сторін та простежена динаміка й еволюція цих відносин. Дані джерела містять відомості про гунів, тюрків, аварів так, як вони сприймалися в традиції римсько-ромейського світогляду, для якого було характерним несприйняття «дивних» та навіть жахливих, як для «цивілізованого» візантійця, звичаїв і обрядів. Ми поставили перед собою завдання зібрати разом окремі свідчення про кочових варварів та їх взаємини з Візантійською імперією, починаючи з появи на її теренах орд гунів наприкінці IV ст. і до дипломатичних стосунків з Великим Тюркським каганатом VI ст., і на їх основі простежити динаміку та еволюцію цих відносин, знайти спільний фактор та інтерес, що керував обома сторонами на різних етапах. Сам термін «імперія» передбачає формування такої держави, якій притаманні наявність залежних від неї територій, здобутих в ході завоювання (при чому політика завоювань і підкорень нових земель і народів є одним з традиційних векторів зовнішньополітичної діяльності будь-якої імперії); чітка системи державного управління; сильна армія, єдина державна ідеологія.