Аналіз замаскованих видань фонду відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені Вернадського, як одного із засобів консолідації українства та боротьби за Українську незалежну державу. Їх книгознавчі критерії.
Аннотация к работе
Термін «замасковане видання» розглядається як твір друку, котрий з якихось причин, зазвичай політичних, був випущений в світ зі свідомо неправдивою інформацією про автора, видання, дату чи місце видання [7, с. На нашу думку, їх можна називати також видавничими фальсифікатами, адже очевидно, що видавництва діаспори свідомо подавали на палітурці і титулі книжок неправдиву інформацію щодо авторства, видавництва, місця видання з метою обійти офіційну цензуру в Україні і досягти мети видання цих творів. Такими виданнями намагалися донести до читачів у радянській Україні правду про діяльність діаспори, пробудження національної свідомості, розкрити авторитарний характер політичного режиму СРСР, посилити віру наших громадян у правомірність боротьби за незалежну соборну Україну. За оформленими, традиційно для часів СРСР, палітуркою, титулом, а в деяких книгах двома-трьома сторінками тексту в дусі ідеології та політики радянської держави, в основній частині таких книг йдеться про ідеологічно нетерпимі для офіційної радянської пропаганди події та факти. До НБУВ замасковані видання потрапили внаслідок їх конфіскації на митниці та при обшуках опозиційно налаштованих до радянської влади громадян України.У книзі наголошується, що механізм суспільного контролю в СРСР має всепроникливий вплив на цивільне населення. У виданні відзначається, що, згідно з офіційною догмою, в СРСР не було страйків. Книгознавча характеристика замаскованих видань української діаспори свідчить про те, що вони призначалися для поширення на території радянської України та СРСР з метою повернути історичну память українців, пробудити у них прагнення до вивчення обєктивної історії України, самоусвідомлення та консолідації зі світовим українством. Замасковані видання в умовах переслідування вільної думки і заборон обєктивного дослідження важливих тем української історії були, на нашу думку, однією із важливих можливостей започаткування процесу консолідації українців, обєднання їх зусиль у боротьбі за незалежну державу Україна. Відкритий доступ до видань діаспори у 1991 р. дав змогу вітчизняним науковцям познайомитися з альтернативними дослідженнями багатьох важливих тем та поширити ці знання серед учнівської і студентської молоді, широкого кола громадян України, унеможливити повернення до статусу залежної країни.