Розгляд колекцій Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського. Збірка рукописних книг XVI-XIX століття. Книги Забіл: історія, структура, склад. Дослідження національної свідомості та загальної культури українського суспільства.
Аннотация к работе
Книги Забіл (1671-1745): історія, структура, склад (упорядкування та вступна стаття Ігоря Ситого) Анотація рукописний забіл історичний культура Серед багатьох колекцій Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського привертає до себе увагу збірка рукописних книг XVI-XIX ст., бо саме в них відображений рівень історичної свідомості та загальної культури українського суспільства, світогляд та ментальність його освічених представників. Книги Забіл хронологічно охоплюють період з 1671 р. по 1745р. і знайомлять нас з побутом козацької старшини, з поглядами сучасників на історичні подіїXVII-XVIIIст., так би мовити, зсередини, висвітлюють особистості таких діячів, як І. Мазепа, В. Дунін-Борковський, В. Кочубей, І. Ломиковський, П. Забіла, І. Ці книги складаються з документів родинного архіву, який був упорядкований Іваном Забілою у середині XVIII ст. і через посередництво відомого історика Гетьманщини О. Лазаревського потрапили до збірки українських старожитностей Василя Тарновського. Ключові слова: Забіли, архів, козацька старшина, Гетьманщина. Але й і до сьогодні ми не маємо повноцінного каталога цієї збірки, хоча є окремі праці В. Модзалевського2, І. Ситого, О. Коваленка3, О. № Ал 14, 359, 395). Отже, значення цих книг виняткове, і тому описом саме їх ми вирішили продовжити каталогізацію рукописної збірки ЧІМ, одночасно розглядаючи цю роботу як продовження праці В.Л. Модзалевського «Материали по истории Малороссии. Письма к Ивану Петровичу Забеле и его вдове (1687-1713)». Починається вона сторінковою ілюстрацією із зображеннями князів Володимира, Гліба та Бориса (за О. Коваленком - це копія гравюри з київського «Синопсиса» 1680 р.) Окрім цієї ілюстрації в книзі містяться також сторінкові портрети з гербами: гетьмана Венжика Хмельницького (фактично, за іконографією, І.Скоропадський), гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного (?) (фактично, за іконографією, І. Скоропадський), гетьмана Д. Апостола, гетьмана Юрія Хмельницького (перемальований з портрета І.Скоропадського), короля Яна Собєського, Петра І з написом «рисован 1745 г. февраля», гетьмана Івана Скоропадського, а також малюнок сріблястою фарбою державної печатки України. Датувати їх можна 1745 р., виходячи з напису на портреті Петра І, та за філігранями на папері (1744, 1734-1751 рр.)7. Тут же ми знаходимо царські укази про створення Малоросійської колегії, коронацію Петра II, відновлення гетьманства, запровадження правління гетьманського уряду, копії універсалів Д. Апостола та ніжинського полковника І. Хрущова, розпоряджень Генеральної військової канцелярії, в яких ідеться про захист південних кордонів від нападів кримчаків, про заходи гетьмана щодо зміцнення порядку у державі. З цих же записів можна зробити висновок, що автор стояв на позиціях автономіста Павла Полуботка щодо статусу України у складі Російської імперії. Забіли (поїздки у Росію, участь у захисті південних кордонів Росії, виконання доручень Генеральної військової канцелярії - збір податків, проведення ревізій, прокурорський нагляд), а також описи сіл Обтів, Погорілівка, містечка Вороніж (частково опубліковані О. № Ал 359) зібране численне листування Івана Петровича та Івана Івановича Забіл з І. Мазепою, В. Кочубеєм, В. Дуніним-Борковським, І. Ломиковським, І.Чарнишем, М. Миклашевським тощо. Частина документів розповідає про міжнародну торгівлю Забіл, зокрема з Кримом та Литвою, про сімейні зв’язки Забіл з Дуніни- ми-Борковськими та Кочубеями, про вироблення високоякісного обтівського пива, яке Забіли надсилали і своїм родичам, і Рихлівському монастирю, і навіть Мазепі, про виготовлення в с. Клишки, яке свого часу одібрав І. Мазепа, незважаючи на приязні стосунки з цією родиною, листи до Ганни Забіли (Дуніної-Борковської), на яку ліг весь тягар господарських турбот після смерті чоловіка - І. П. У кінці книги міститься цікавий для історії музичної культури України XVIII ст. лист І. Полянського до І. І.Забіли, де йдеться про відрядження до російською генерала «гуслиста», яких «в Коропе довольно». На аркушах форзаців та ненумерованих аркушах початку книги містяться виписи про падіння Царграда у 1453 р., релігійно-моралізаторські повчання з Святого письма, реєстр купчих записів І. І. Забіли. Усі три книги є дуже цінним джерелом для реконструкції міського та сільського самоврядування у чотирикутнику Вороніж - Кролевець - Батурин - Короп. Нами описано 49 печаток (139 відбитків) приватних осіб, урядовців, гетьманів, державних установ, міст Коропа, Батурина, Кролевця. Коли ж Іван Іванович Забіла впорядкував ці книги?. Забіли у друкованих джерелах зустрічається у 1744 р. Філіграні теж датуються 1744-1750 рр. На аркуші 45-46 першої книги Е. Бірон згадується як регент (1740 р.) і ще живий, генерал Павло Ягужинський - як померлий (1736 р.), генерал Станіслав Понятовський - як живий (помер у 1762 р.), король Август III (1736-1763 рр.), родина Розумовських - як графи (1744 р.), один з братів Розумовських - як камергер і генерал-аншеф (якщо це Олексій, то це відповідно 1741 р. і 1756 р., якщо