Формування духовної парадигми епохи, окреслення світоглядного поля французької культури. Реакція на кризу ідей, "руйнування", "нівелювання" моральних цінностей та першооснов людського буття. Усвідомлення суцільного безладу, хаосу, несподіваності.
Аннотация к работе
Французьке суспільство другої половини ХХ століття розвивалося під знаком постмодернізму, яким узагальнено називають новітній напрям у європейській філософії, науці, мистецтві, культурі тощо. Обґрунтуємо, що наукові дослідження, філософія, музика, живопис, література та інші сфери духовного життя французького суспільства перебували в одному світоглядному полі, розвивались в одній загальнокультурній площині. А тому зрозуміло, що постмодернізм як світоглядний феномен прагнув виробити новий погляд на сучасний світ, реконструювати європоцентристські соціальні, економічні, політичні, науково-технічні, духовні структури, знайти нові рішення актуальних проблем. З кінця 50-х років минулого століття постмодернізм почав поширюватись у французькій літературі, музиці, архітектурі, скульптурі, живописі, театрі, кіно. Постмодернізм формувався на усвідомленні суцільного безладу, хаосу, несподіваності, перші ознаки яких зявились ще на самому початку ХХ століття із розвитком фізики елементарних часток, квантової механіки та теорії відносності А. Ейнштейна.