Проблемні питання, що виникають під час заявлення, розгляду, вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України. Недоліків чинного кримінально-процесуального закону. Пропозиції та рекомендації, спрямованих на вдосконалення законодавства.
Аннотация к работе
У звязку зі специфікою кримінального процесу як діяльності, повязаної з певними обмеженнями прав людини, особливу увагу необхідно приділяти дотриманню прав особи саме під час здійснення кримінального судочинства - як від моменту порушення кримінальної справи і аж до стадій виконання вироку та виключного провадження. Водночас політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років і тривають в даний час, свідчать про необхідність та нагальність реформування кримінально-процесуального законодавства, особливо в частині гарантій забезпечення та дотримання прав учасників кримінального судочинства, що забезпечують доступ до правосуддя. Вибір теми дослідження обумовлений необхідністю визначити основні напрямки реформування кримінально-процесуального законодавства та удосконалення правозастосовчої практики в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні теоретичних і практичних проблемних питань, що виникають під час заявлення, розгляду, вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України; визначенні недоліків та прогалин чинного кримінально-процесуального закону; розробці і формулюванню на цій основі обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства у вказаній частині та підвищення ефективності його застосування. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше в науці кримінального процесу України із врахуванням сучасних тенденцій розвитку вітчизняного кримінально-процесуального права здійснено системний, комплексний аналіз сутності, змісту, видів клопотань, що можуть бути заявлені особами, які беруть участь у здійсненні кримінального судочинства, узагальнено проблемні теоретичні та практичні питання, сформульовано обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального судочинства.У вступі роботи обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета та завдання, обєкт та предмет дослідження, викладається методологічна основа, формулюються висновки роботи, які відповідають вимогам наукової новизни, пропонується теоретичне та практичне застосування положень дисертації і отриманих висновків, наводяться дані про апробацію результатів роботи.„Поняття і процесуальна природа клопотань” автором зроблено висновок про необхідність офіційного закріплення визначення терміну клопотання у КПК України. Дисертантом детально проаналізовано погляди науковців та практиків на поняття клопотання та встановлено, що воно визначається у декількох аспектах: як прохання, як звернення, як вимога, як право. На думку автора, клопотання - це офіційне звернення до уповноваженого субєкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду) особою, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи, з метою забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві. Автором визначаються спільні та відмінні риси між інститутом клопотань та інститутами заяв і скарг, особливу увагу приділено розмежуванню клопотань та відводів у кримінальному процесі України.„Клопотання при проведенні дослідчої перевірки, порушенні справи або відмови у її порушенні” автором констатовано, що на стадії порушення кримінальної справи закон не передбачає процедуру заявлення, розгляду та вирішення клопотань і не надає таке право зацікавленим особам, що може призвести до негативних наслідків у вигляді необґрунтованого прийняття рішення. Тому аргументується необхідність наділення зацікавлених учасників правом заявляти клопотання про подання нових доказів під час проведення дослідчої перевірки, а в разі винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи - про ознайомлення з матеріалами перевірки та отримання копії постанови. Також запропоновано в законодавчому порядку розширити перелік слідчих дій, які можна виконувати до порушення кримінальної справи, зокрема, в частині надання особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору права на проведення виїмки чи добровільної видачі (в разі віднесення цієї процесуальної дії до слідчих) за відповідним клопотанням особи. „Клопотання у звязку з проведенням слідчих дій та обранням, скасуванням або зміною запобіжного заходу” автором зроблено висновок, що особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор вправі з метою правильного вирішення заявленого клопотання про проведення слідчої дії, провести додатковий допит особи, яка його заявила, або отримати відповідні пояснення, уточнення чи доповнення з метою зясування обставин, про встановлення яких просить особа. Підтримана пропозиція розробників проекту КПК України про те, що особиста порука може бути застосована як запобіжний захід лише за клопотанням чи згодою особи, яка бажає виступити як поручи