Підвищення внутрішньої, міжнародної конкурентоспроможності його членів шляхом комерційного і некомерційного співробітництва - мета кластерів. Кластерна політика - інструмент економічного розвитку і стимул упровадження інновацій у Європейський Союз.
Аннотация к работе
Існує навіть точка зору, що на зламі ХХ і ХХІ століть програми формування кластерів стають своєрідною “панацеєю” для всіх регіонів, які прийшли на заміну регіональної політики, включно з урядовими програмами підтримки території [1, c. У кластері одночасно реалізуються дві основні функції: 1) знижуються витрати завдяки близькому сусідству взаємоповязаних фірм; 2) поширюються інновації від однієї фірми до іншої, забезпечуючи постійне зростання продуктивності в кластері у цілому. Портер виділяє кілька функцій, які виконують кластери в економічному розвитку будь-якої країни: кластери - вагомі двигуни у структурі національної та регіональної економіки, тому процвітання регіону залежить від міцності позицій і кількості конкурентоспроможних кластерів; кластери можуть визначати фундаментальні завдання в національних або регіональних умовах ведення бізнесу: вони великою мірою співвідносяться з природою конкуренції та мікроекономічними чинниками, які впливають на конкурентні переваги; кластери забезпечують новий спосіб мислення у сфері економіки і акумулюють зусилля щодо її розвитку. Оскільки кластер - це група компаній та організацій, які географічно наближені й інтеграційно взаємодіють між собою, функціонують у певній галузевій (багатогалузевій) сфері та взаємодоповнюють один із одним (наприклад, у галузях компютерної техніки й інформаційних технологій - у Силіконовій долині в Америці, звязку і телекомунікацій - у Гельсінкі, аерокосмічної промисловості - у Московському регіоні), вони виступають одним із найважливіших елементів конкурентної боротьбі у світовому господарстві, напрями якої визначаються: по-перше, намаганням підвищити продуктивність усіх фірм та галузей, що входять до кластерів; по-друге, спрямованістю на посилення здатності до інноваційної діяльності; по-третє, бажанням стимулювати нові види бізнесу, що підтримують інновації та розширюють мережі кластерів [5].
Список литературы
1. Лендьел М. Нові інституційні механізми регіонального розвитку в Європі.
2. Форостина Т.І. Кластеризація як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів.
3. Кластери та інноваційний розвиток України / Український фонд підтримки підприємництва.
4. Хасанов Р.Х. Реализация региональной промышленной политики с использованием кластерных подходов.
5. Хмара М.П. Розвиток високотехнологічних кластерів в ЄС.
6. Внукова Н. Державна промислова політика інноваційного кластерного управління.
7. Markusen A. Sticky laces in slippery space: the political economy of postward fats-growth regions // Working paper. - 1994. - № 79. (New Brunswick, New Jersey: Center for Urban Policy Research).
8. Nauwelaers С. Clusters and cluster policies: elements for Europian Benchmarking (the case of Flanders and Wallonia) // MERIT working paper: University of Maastricht, 2003.
9. Бакушевич І. Досвід та перспективи впровадження інноваційних кластерів в розвиток економіки знань транскордонних регіонів України та Польщі / І. Бакушевич // Відділ транскордонного співробітництва Інституту регіональних досліджень Національної академії наук України.
10. Кіро О.С. Багатовимірний підхід до регіональної кластерної політики в Європі.