Ідейні основи класицизму в мистецтві. Культурно-історичні передумови виникнення українського класицизму. Елементи класицизму у творчості художників України: Д. Левицький, В. Боровиковський. Зародження історичного живопису у творчості А. Лосенко.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ І. Класицизм як стиль європейського мистецтва Нового часу 1.1 Ідейні основи класицизму в мистецтві Розділ ІІ. Культурно-історичні передумови виникнення українського класицизму 2.1 Проблема впровадження стилю класицизм в українське мистецтво 2.2 Український класицизм Розділ ІІІ. Еволюція українського класицистичного живопису 3.1 Елементи класицизму у творчості художників України: Д. Левицький, В. Боровиковський 3.2 Зародження історичного живопису у творчості А. Лосенко 3.3 Іконопис у період класицизму 3.4 Творчість художників Галичини Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність даного дослідження визначається: що класицизм був складним, своєрідним явищем у мистецтві, яке повністю не досліджене у наші часи. Предмет дослідження: національних і своєрідних рис українського класицизму Хронологічні межі: XVIII - початок ХІХ століття Мета: Пошуки національно-своєрідних рис у феномені українського класицизму, розкриття змісту в його взаємодії з європейською культурою на матеріалі образотворчого мистецтва. Для досягнення мети поставлено такі завдання: - вивчити джерела, що висвітлюють дану проблему, проаналізувати їх; - розглянути класицизм як силь європейського мистецтва Нового часу; - проаналізувати особливості трансформації класицистичних тенденцій в українському образотворчому мистецтві; - осмислити культурно-історичні передумови виникнення українського класицизму; - дослідити ідейні основи класицизму в мистецтві України; - проаналізувати синтез мистецтв XVIII - початку XIX століть; - віднайти риси зародження історичного жанру живопису як невід’ємної частини формування класицистичної творчості; - дослідити класицистичні риси в іконописі України; - розглянути творчість художників Галичини періоду класицизму. Методи дослідження: · Порівняльно-історичний аналіз · Принцип системного аналізу Новизна дослідження: полягає у розкритті досі невідомих рис українського класицизму; визначення характерних рис та засобів виразності досліджуваного періоду в мистецтві інших країн; взаємозв’язок з іншими стилями і традиціями образотворчого мистецтва. Наукові матеріали до опрацьованої теми присутні в достатній кількості та все ж містять реальні розбіжності в трактуванні історіографії даної теми. З найбільш значних можна назвати роботу П.О. Білецького „Українське мистецтво другої половини XVII - XVIII ст. ”, яка вийшла у 1981 році і висвітлювала творче життя України. Вона відображала тогочасний стан вивченості проблеми, показала елементи класицизму у творчості вихідців з України, що жили і творили в Росії. Автор розповідає про іконопис, портретний живопис, про зародження історичного живопису, пейзажу та натюрморту. (1969), яка виносить портрети, створені українськими художниками, на перше місце в тогочасному малярстві. український класицизм живопис мистецтво Окремо потрібно відзначити роботи В. Овсійчука, що досліджує живопис цього періоду під різним кутом зору: „Майстри українського бароко” (1991), „Українське малярство X - XVIII ст. Проблеми кольору ” (1996), „Класицизм і романтизм в українському мистецтві (2001). (1984), яка відображує тенденції класицизму у портретах цього періоду, аналізує творчість Д. Левицього та Боровиковського під час їхнього перебування в Україні. Тенденції класицизму досліджується також і в роботах, які присвячені творчості окремих художників - Т.В. Алексеєвої „Володимир Лукич Боровиковський та російська культура на межі XVIII-XIX століть (1975), А.Л. Когановича „Антон Лосенко та російське мистецтво середини XVIII ст. Роттенберга „Искусство Западной Європи XVII в. Розглянуто іконопис цього періоду та мистецька спадщина митців Галичини. Класицизм як стиль європейського мистецтва Нового часу У XVII столітті виникає і активно розвивається класицизм. Вона була розробленою, викладеною у вигляді структурної доктрини, котра слугувала також основою шкільного навчання та художнього виховання, вона сприймалася в якості первинної системи, що відображала і формувала закони і правила справжнього чи „правильного” мистецтва. Як цілісна система смакових уподобань, класицизм сформувався у Франції при королівському дворі і звідти розповсюдився серед аристократичних шкіл всієї Європи. І якщо гуманісти епохи Відродження носієм вищого розуму вважали особистість „божественну людину”, то класіцисти XVIII століття приносять цю почесну функцію на суспільно-політичну абстракцію, абсолютистську державу [22, c.186-187]. Митці бачили в державі уособлення розуму нації, завдяки чому служіння державі та її символу, королю сприймалося як найголовніший обов’язок кожного, як виконання громадського обов’язку, що лежить вище за особистості інтереси. Культу державних, громадських чеснот приносилися в жертву почуття та особисті інтереси людини. Художня доктрина класицизму частково спиралася на пристосовану до обставин придворного мистецтва інтерпретації раціоналістичної філософії, передусім, видатного французького мислителя Рене Декарта (1569-1650 рр.). Він вважав єдиним критерієм істини - розум, стверджуючи пере