Питання про періодизацію історії науки та її критерії. Закріплення самостійного статусу науки в XVI-XVII ст. Природознавство кінця XX століття, ідеї Вернадського. Наукова революція, що ознаменувала перехід до некласичного етапу в історії природознавства.
Аннотация к работе
Як своєрідна форма пізнання - специфічний тип духовного виробництва і соціальний інститут - наука виникла в Європі, в Новий час, у XVI-XVII ст., В епоху становлення капіталістичного способу виробництва та диференціації (поділу) єдиного раніше знання на філософію і науку. В античний і середньовічний періоди існували лише елементи, передумови, "шматочки" науки, але не сама наука. Виявлення структури науки в цьому її аспекті ставить проблему класифікації наук - розкриття їх взаємозвязку на підставі певних принципів та критеріїв і їх виявлення звязку у вигляді логічно обгрунтованого розташування у визначений ряд ("структурний зріз"). По предмету і методу пізнання можна виділити науки про природу - природознавство, про суспільство - суспільствознавство (гуманітарні, соціальні науки) і про самому пізнанні, мисленні (логіка, гносеологія, діалектика, епістемологія та ін.) Окрему групу залишають технічні науки. Наукою про найбільш загальні закони дійсності є філософія, яку не можна, однак, повністю відносити тільки до науки.Наука займає своє гідне місце як сфера людської діяльності, найголовнішою функцією якої є вироблення і систематизація обєктивних знань про дійсність. Вона є одна з форм суспільної свідомості, спрямована на предметне осягнення світу, передбачає отримання нового знання. Мета науки завжди була повязана з описом, поясненням і прогнозом процесів і явищ дійсності на основі відкритих нею законів.
План
План
Вступ
Періодизація науки
Розвиток класичної науки
Некласична наука
Постнекласична наука
Історія природознавства як зміна наукових парадигм
Висновок
Список літератури
Вывод
Наука займає своє гідне місце як сфера людської діяльності, найголовнішою функцією якої є вироблення і систематизація обєктивних знань про дійсність. Вона є одна з форм суспільної свідомості, спрямована на предметне осягнення світу, передбачає отримання нового знання. Мета науки завжди була повязана з описом, поясненням і прогнозом процесів і явищ дійсності на основі відкритих нею законів. Система наук умовно ділиться на природні, суспільні й технічні. Вважається, що обсяг наукової діяльності, зростання наукової інформації, відкриттів, числа наукових працівників подвоюється в середньому приблизно кожні 5-10 років. А в розвитку науки чергуються нормальні і революційні періоди, так звані наукові революції, що призводять до зміни її структури, принципів пізнання, категорій, методів та форм організації.
Одна з найбільш цікавих проблем зовнішньої історії полягає в тому, щоб уточнити психологічні і, звичайно, соціальні умови, необхідні (але, звичайно, завжди недостатні) для наукового прогресу, однак у самому формулюванні цієї "зовнішньої" проблеми повинна приймати участь деяка методологічна теорія, деякий визначення науки. Історія науки є історія подій, обраних і інтерпретованих деяких нормативних чином. І якщо це так, то проблема оцінки конкуруючих логік наукового дослідження і, отже, конкуруючих реконструкцій історії - проблема, на яку до цього часу не звертали уваги, - набуває першочергового значення.
Завданням філософії науки було визначити принципи раціонального дослідного поведінки, принципу спираючись на які, можна придбати якісь знання про всю дійсності; дати науці теоретичну основу для раціональних дій. Однак замість цього філософія науки відкрила дослідникам нові труднощі та обмеження наукових знань.
Список литературы
наука некласичний природознавство
1. Історія науки Кохановський В.П., Золотухіна Є.В., Лешкевіч Т.Г., Фатхі Т.Б. Філософія для аспірантів: Навчальний посібник. Вид. 2-е - Ростов н / Д: "Фенікс", 2003. - 448 с.
2. Стьопін В.С. З 79 Філософія науки. Загальні проблеми: підручник для аспірантів і здобувачів наукового ступеня кандидата наук / В.С. Стьопін. - М.: Гардаріки, 2006. - 384с.
3. Лешкевіч Т.Г. «Філософія науки: традиції та новації» М.: ПРІОР, 2001
4. Спиркин А.Г. Філософія. Підручник. М., 1999. Гол. XII
5. Алексєєв П.В., Панін О.В. Філософія. Підручник. М., 1997.
6. Коротка філософська енциклопедія. М., 1994.
7. Структура розвитку науки. З Бостонських досліджень з філософії науки. М., 1978. С. 170-190.